Визначення резидентського статусу фізичної особи, яка має місце проживання не лише в Україні, а також в іноземній державі, є принциповим у питаннях оподаткування та розміру ставки податків, наприклад, при оформленні спадщини, даруванню чи продажу майна.
Хто ж такі податкові резиденти України?
У першу чергу, відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України фізична особа — резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі, якщо фізична особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
Як визначити центр життєвих інтересів? Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо ж визначити центр життєвих зв’язків неможливо або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Документами, що підтверджують вищезазначене, є:
- паспортний документ та/або
- імміграційна картка,
- довідка з прикордонної служби,
- документи, на підставі яких фізична особа тимчасово (постійно) проживає в Україні,
- документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене нею як місце проживання в Україні (свідоцтво про право на спадщину, договір дарування, оренди, тощо).
Якщо ж застосовуючи вищезазначені норми Податкового кодексу України, неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, вона вважається резидентом, якщо є громадянином України.
Достатніми підставами для визначення особи резидентом, окрім вищезазначеного, є:
- її реєстрація як самозайнятої особи.
- самостійне визначення нею основного місця проживання на території України відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України.
Так, місцем проживання фізичної особи відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. А згідно з Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” місце проживання — житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання і які підтверджують даний факт, є: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
