Кафедра цивільного, нотаріального та виконавчого процесу підбила підсумки Конкурсу наукових студентських робіт, проведеного в рамках Х ювілейного науково-творчого марафону «Тиждень цивільного процесу».
ІІІ місце посіла студентка 2-го курсу факультету Цивільної та господарської юстиції Національного університету «Одеська юридична академія» Леонова Вікторія Миколаївна під керівництвом к.ю.н., доцентки Стоянової Т.А.
Робота присвячена комплексному аналізу проблем нотаріального посвідчення заповітів в умовах збройної агресії рф. Досліджено вплив воєнного стану на здійснення нотаріальної діяльності. Особливу увагу приділено перешкодам у реалізації права на заповіт громадянами на окупованих територіях та територіях бойових дій. Запропоновано потенційні шляхи вирішення досліджуваної проблеми, зокрема запровадження спеціальної процедури легалізації заповітів, посвідчених нотаріусами країни-агресора після деокупації цих територій, та активізація зусиль в напрямку впровадження системи е-нотаріату для дистанційного посвідчення заповітів.
З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року нотаріат України зазнав значних змін. Це зумовлено гострою необхідністю пристосовуватись до нових реалій в умовах правового режиму воєнного стану. Відповідні зміни торкнулись майже всіх аспектів нотаріальної діяльності: від організації роботи нотаріальних контор до зміни порядку вчинення окремих нотаріальних дій.
Одним із найскладніших викликів, з яким зіштовхнувся нотаріат в умовах війни, стало посвідчення заповітів на тимчасово окупованих територіях та територіях, де ведуться бойові дії. Проблема викликана неможливістю звернення громадян до органів нотаріату України через їх фізичну відсутність на згаданих територіях. Водночас на тимчасово окупованих територіях можуть діяти нотаріуси країни-агресора. Однак їх діяльність є незаконною, а заповіт, посвідчений таким нотаріусом, є нікчемним і не тягне за собою жодних правових наслідків в Україні.
Вирішення проблеми є неможливим без ретроспективного аналізу законодавчого регулювання посвідчення заповітів до та після початку війни.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XII, посвідчення правочинів, зокрема й заповітів, є одним із ключових напрямків діяльності нотаріусів. [1]
Основні положення, що стосуються спадкування, містяться в Книзі шостій Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі — ЦК України). Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкування — це перехід сукупності прав і обов’язків від померлої особи (спадкодавця) до її правонаступників (спадкоємців). Спадкування може здійснюватись у двох формах, а саме: спадкування за заповітом та спадкування за законом. Саме на спадкуванні за заповітом акцентується увага в роботі. Глава 85 ЦК України закріплює основні засади спадкування за заповітом. Заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи (спадкодавця) на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК). Таке розпорядження здійснюється спадкодавцем для визначення осіб, які успадкують права і обов’язки, що належали йому і не припинились внаслідок його смерті. [2]
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом, а в деяких випадках допускається посвідчення заповіту посадовими особами органів місцевого самоврядування, а також іншими посадовими та службовими особами.
Таким чином, у статтях 1251-1252 ЦК України законодавець встановив альтернативні шляхи оформлення заповіту за особливих обставин, коли звернення до нотаріуса не є можливим. Такі норми передбачають рівні можливості для реалізації права на заповіт за будь-яких обставин, адже людина не може бути позбавлена права здійснити розпорядження на випадок своєї смерті лише через те, що перебуває в особливих умовах.
Так було до 24.02.2022 року, тепер же повернемось до сьогодення. З початком війни виникли нові виклики, які потребували негайного вирішення. Це й зумовило ухвалення нових законодавчих актів та внесення відповідних змін до вже існуючих.
В умовах збройної агресії рф проти України значна частина нашої держави опинилась під тимчасовою окупацією та стала епіцентром бойових дій. В таких умовах під загрозу ставиться не лише життя та здоров’я громадян, але й можливість реалізації ними своїх прав у різних сферах життя, включно з правом на заповіт. Відсутність належного правового регулювання цього питання спричиняє виникнення юридичних колізій та порушення прав як спадкодавців, так і спадкоємців. З подібними проблемами суспільство почало стикатись ще з часів анексії Криму та початку війни на Сході України в 2014 році. Однак сьогодні, разом із новою хвилею повномасштабної агресії, це питання набуло ще більшого поширення і вийшло на якісно новий рівень складності.
В Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VIIнаведене визначення тимчасово окупованої території. Фактично тимчасово окупованою російською федерацією територією є ті частини території України, які наразі контролюються окупаційними військами або органами влади рф. [3]
Що стосується територій, де ведуться бойові дії, то їх доцільно поділяти на три категорії:
1) зони можливих бойових дій;
2) зони активних бойових дій;
3) зони активних бойових дій із функціонуванням державних електронних ресурсів.
Зонами можливих бойових дій визнаються регіони, в яких існує ризик бойових зіткнень. Зони активних бойових дій — території, де відбуваються або нещодавно відбувались інтенсивні бої. Зонами активних бойових дій із функціонуванням державних електронних ресурсів є регіони, де, незважаючи на бойові дії, продовжують працювати ключові електронні системи держави. Перелік вищезазначених територій визначається Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376. [4]
Очевидним є те, що реалізація права на заповіт є найбільш ускладненою саме на тимчасово окупованих територіях та територіях активних бойових дій. Перебуваючи в таких регіонах, люди просто не мають можливості звернутись до органів нотаріату для посвідчення заповіту.
Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 164: у разі виникнення загрози неправомірного вилучення чи втрати спеціальних бланків нотаріальних документів та печатки нотаріуса вони підлягають невідкладному знищенню. Просування російських військ створило реальну загрозу, відповідно бланки та печатки нотаріусів, які працювали на територіях, які зараз знаходяться під окупацією та на яких ведуться активні бойові дії, мали бути невідкладно знищені. Крім цього, Порядком тимчасового переміщення документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса в умовах воєнного стану, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 11 лютого 2025 року №356/5, встановлена норма, згідно якої в умовах воєнного стану, якщо існує загроза знищення чи пошкодження нотаріальних документів та архіву приватного нотаріуса, робоче місце якого розташовано в межах тимчасово окупованих територій та територій, на яких ведуться бойові дії, нотаріус за наявності такої можливості приймає рішення про тимчасове переміщення документів та архіву у безпечніші місця. [5, 6]
Зважаючи на вищевикладені обставини, нотаріуси фізично не можуть провадити діяльність на тимчасово окупованих територіях та територіях, де ведуться бойові дії. Однак, на додачу до цього, пп. 15, п. 1 Постанови КМ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» встановлюється пряма заборона вчинення нотаріальних дій нотаріусами, а також посадовими особами органів місцевого самоврядування в межах тимчасово окупованих рф територій. [5]
На підставі вищевикладеного стає зрозуміло, що на тимчасово окупованих територіях та в зонах активних бойових дій не може існувати органів нотаріату України. Відповідно, перебуваючи на таких територіях, громадяни не можуть звернутись до нотаріуса за посвідченням заповіту.
Варто зазначити, що на тимчасово окупованих територіях окупаційною адміністрацією можуть створюватись органи нотаріату, які підпорядковуються країні-агресору. Як передбачено статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII – будь-які органи влади, включно з нотаріатом, створені країною-агресором, є незаконними, а всі видані ними документи не мають юридичної сили в Україні. Виключенням є лише документи, що підтверджують факт народження, смерті та реєстрацію/розірвання шлюбу. [3]
Таким чином, зважаючи на об’єктивні причини та законодавчі обмеження, заповіт, посвідчений окупаційними органами, є нікчемним і не тягне за собою жодних юридичних наслідків. Про це свідчить і судова практика, яка послідовно відмовляє у визнанні правочинів, які посвідчені окупаційними органами. До прикладу, 07.04.2020 набрало законної сили рішення Бершадського районного суду Вінницької області по справі № 126/1631/19 [7], за позовом фізичної особи, про визнання права власності на спадкове майно за заповітом. Фізична особа — 1 в своєму позові просила визнати за нею, в порядку спадкування за заповітом після смерті фізичної особи — 2 (її сестри), право приватної власності на земельну ділянку, що розташована на території Вінницької області. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що на тимчасово окупованій території, в м. Севастополь Автономної Республіки Крим, померла її сестра особа — 2, після смерті якої відкрилась спадщина на зазначену земельну ділянку. При житті особа — 2 заповіла особі — 1 зазначену земельну ділянку на території Вінницької області. Інших спадкоємців ні за заповітом, ні за законом немає.
Особа — 1 прийняла спадщину шляхом подання заяви до Бершадської державної нотаріальної контори, але отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вищевказаний заповіт від 21.04.2017 року посвідчений нотаріусом, який підпорядковується рф, та виданий на тимчасово окупованій території (м. Севастополь АР Крим).
Дослідивши всі обставини справи, суд вирішив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що заповіт, виданий нотаріусом на тимчасово окупованій території та з посиланням на Цивільний кодекс рф, не відповідає вимогам чинного законодавства України та по своїй суті є нікчемним. А оскільки нікчемний правочин не породжує правових наслідків, суд вважає, що підстави для задоволення позову про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом — відсутні.
З цього випливає, що єдиним легітимним способом скласти заповіт є виїзд особи, яка хоче посвідчити заповіт, з тимчасово окупованої території або території, де ведуться бойові дії, та звернення до уповноважених органів України. Однак такий варіант є вкрай сумнівним, зважаючи на низку обставин.
По-перше, часто особи, які мають намір скласти заповіт, перебувають у погіршеному стані здоров’я, що фактично унеможливлює їхній виїзд з тимчасово окупованих територій та територій, де ведуться бойові дії. Внаслідок чого вони по суті позбавлені можливості належним чином оформити свою останню волю.
По-друге, представники збройних формувань рф здійснюють перешкоджання виїзду громадян з тимчасово окупованих територій, що, в свою чергу, не тільки обмежує здійснення права на заповіт, але й ставить під загрозу життя та здоров’я людей.
У цьому випадку перспективними шляхами вирішення окресленої проблеми видаються наступні:
- Запровадження спеціальної процедури легалізації заповітів, які були складені на тимчасово окупованих територіях та територіях, де велись бойові дії, і посвідчені нотаріусами рф, після повернення цих територій під контроль України. Для цього необхідно створити уповноважений орган зі спеціальною комісією, які будуть наділені повноваженнями розгляду та прийняття рішень щодо надання чинності зазначеним заповітам.
- Надання громадянам можливості дистанційного посвідчення заповітів за допомогою державної електронної системи е-нотаріату, що передбачає активізацію зусиль у напрямку забезпечення можливості використання системи «е-нотаріат» вже найближчим часом.
Отже, проведений аналіз чітко показує відсутність належних правових механізмів для посвідчення заповітів особами, які перебувають на тимчасово окупованих територіях та територіях, де ведуться бойові дії. В роботі розглянуто три варіанти посвідчення: звернення до органу нотаріату України — неможливе через відсутність таких органів на зазначених територіях; посвідчення заповіту нотаріусами, які підпорядковуються країні-агресору — є юридично нікчемним і не тягне за собою правових наслідків; виїзд на підконтрольну Україні територію задля звернення до органів нотаріату — часто є неможливим з міркувань безпеки та логістики, а також зважаючи на стан здоров’я особи, яка має намір скласти заповіт.
Внаслідок цього, особи, які перебувають на тимчасово окупованій території або території, де ведуться бойові дії, фактично позбавлені можливості реалізувати своє право на заповіт. Така критична прогалина у цій сфері призводить до порушення прав як спадкодавців, так і їх спадкоємців.
Питання посвідчення заповіту на тимчасово окупованих територіях та територіях, де ведуться бойові дії, є вкрай складним і потребує негайного правового регулювання, адже відсутність доступних способів посвідчення заповіту не тільки порушує права громадян, але й може призвести до великої кількості майнових спорів, що значно збільшить навантаження на суди після повернення територій під контроль України.
Розв’язання проблеми можливе декількома способами, серед них: запровадження спеціальної процедури надання чинності заповітам, які були складені на тимчасово окупованих територіях та територіях, де велись бойові, і посвідчені російськими нотаріусами, після повернення територій під контроль України; а також надання громадянам можливості дистанційного посвідчення заповіту з використанням системи е-нотаріату.
Однак на даному етапі питання нотаріального посвідчення заповітів на тимчасово окупованих територіях та територіях, де ведуться бойові дії, залишається відкритим і потребує подальшого дослідження та розробки якісного механізму вирішення.
Список використаних джерел
- Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993. № 3425-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text(дата звернення: 22.04.2025).
- Цивільний кодекс України від 16.01.2003. № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text(дата звернення: 22.04.2025).
- Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: Закон України від 15.04.2014. № 1207-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text(дата звернення: 22.04.2025).
- Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією: Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025. № 376. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0380-25#Text(дата звернення: 22.04.2025).
- Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022. № 164. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text(дата звернення: 22.04.2025).
- Деякі питання організації нотаріальної діяльності та ведення нотаріального діловодства приватних нотаріусів в умовах воєнного стану: Наказ Міністерства Юстиції України від 11.02.2025. № 356/5. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0212-25#Text(дата звернення: 22.04.2025).
- Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 20.02.2020, судова справа № 126/1631/19. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/87966598 (дата звернення 22.04.2025).
