Відповідно до Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Про це розповідають у Мінюсті, пише «Я і Закон».
Обов’язковою умовою реєстрації шлюбу є вільно і незалежно висловлене взаємне волевиявлення осіб, що одружуються, яке підтверджує їх намір створити сім’ю на підставі укладення шлюбу. Недотримання цієї умови передбачає недійсність шлюбу.
Згідно із ст. 39 Сімейного Кодексу України недійсним є шлюб, якщо він:
- зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
- зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
- зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.
За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований із зазначеними особами.
Якщо шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.
Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб (ч.1-3 ст. 39 Кодексу), а також розірвання цього шлюбу.
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.
Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Фіктивним є шлюб, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя.
Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім’ю.
Відповідно до статті 41 Кодексу шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:
- між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушенням вимог, встановлених частини 5 статті 26 Кодексу;
- між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
- з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
- з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
Згідно з ч. 3 ст. 41 Сімейного кодексу шлюб не може бути визнаний недійсним у разі: вагітності дружини, народження дитини в усиновлювача та усиновленої ним дитини, двоюрідних брата та сестри, тітки, дядька та племінника, племінниці, в особи, яка не досягла шлюбного віку, якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його або йому було надано право на шлюб.
У випадках, передбачених ст. 39-41 Сімейного кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.
