Трапляються непоодинокі випадки, коли громадяни, хибно розуміючи природу договору дарування, звертаються до юристів з проханням відмінити даний договір. Однак, хоча даний правочин і має досить специфічну природу, яка обумовлюється його безоплатністю, а також часто особистими відносинами дарувальника і обдаровуваного, дарування, перш за все, є двостороннім договором, що суттєво відрізняє його від заповіту.
Так, з одного боку, і в основі заповіту і договору дарування лежить особиста воля власника майна, адже дарувальник в жодному разі не може покладати на обдаровуваного обов’язок вчинити будь-яку дію майнового або немайнового характеру на свою користь. А, отже, навряд чи отримує від укладання договору дарування певний зиск.
Однак, з юридичної точки зору, договір дарування є зовсім іншою правовою конструкцією, тому на відміну від заповіту, його неможливо просто взяти й відмінити або змінити у нотаріуса в односторонньому порядку.
“Дарування – це угода, що грунтується на взаємній згоді, а не на волі одного дарувальника. До прийняття пропонованого дарунку особою, яку одаровують, дарування немає сили. Тому дарування призначається договором”. (Шершеневич Г.Ф.).
Тож, які існують підстави для припинення договору дарування.
Цивільний кодекс України передбачає наступне:
- відмова однієї зі сторін від договору;
- розірвання договору дарування;
- визнання договору недійсним.
Відмова однієї зі сторін від договору.
Дана підстави застосовується лише до договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому.
Так, відповідно до Цивільного кодексу України дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.
Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.
Очевидно, що, якщо предметом договору дарування є нерухоме майно, застосувати таку підставу для припинення правовідносин не є можливим.
Розірвання договору дарування.
Враховуючи, що дарування є двостороннім договором, його можливо розірвати в будь-який момент за згодою сторін. Зверніть увагу, що згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України, розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. А отже, якщо укладався нотаріальний договір, для розірвання теж необхідно звернутись до нотаріуса.
Окрім того, враховуючи особливу природу договору дарування, наприклад, той факт, що досить часто він укладається з добрим ставленням дарувальника до обдаровуваного, існують особливі правила його розірвання, що не застосовуються до інших договорів.
Так, підставою для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника є вчинення обдаровуваним аморальних та протиправних дій по відношенню до особи дарувальника: умисне кримінальне правопорушення проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.
Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.
До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
Визнання договору недійсним.
На правовідносини, що регулюють договір дарування, окрім вищезазначеного, поширюються також загальні положення цивільного законодавства щодо недійсності, нікчемності правочинів, зокрема:
- вчинення під впливом помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини;
- недодержання вимоги закону про письмову форму, нотаріальне посвідчення договору, укладення договору дарування без передбаченого законом дозволу органу опіки та піклування;
- відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин.
Якщо у особи є сумніви щодо безоплатного договору дарування, можливо розглянути варіанти заповіту, чи, наприклад, договору довічного утримання, спадкового договору.
Адже для того, щоб не довелось звертатись до суду для виправлення своїх дій, важливо розуміти природу юридичних документів, що підписуються. Так, в залежності від наслідків, настання яких бажають сторони, можливо обрати ту юридичну конструкцію правочину, яка найкращим чином захистить права та законні інтереси осіб.
