Вчинення юридичних дій щодо майна, права на які мають малолітні особи, має певні особливості.
Малолітньою особою згідно з Цивільним кодексом України є фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. Малолітні особи володіють частковою цивільною дієздатністю, а отже не можуть в повній мірі своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати.
Законними представниками своїх малолітніх дітей є батьки (усиновлювачі).
Українське законодавство ретельно охороняє права дітей, особливо в частині розпорядження майном, права на які має малолітня особа, та встановлює специфічні та жорсткі норми в цій правовій сфері, які, в першу чергу, спрямовані на захист прав такої вразливої категорії населення.
Розглянемо основні особливості.
Правочини за малолітніх вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни.
На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути згода другого з батьків, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
У разі, якщо другий із батьків заперечує проти укладення правочину щодо майна малолітньої дитини, нотаріус повинен відмовити заінтересованим особам у вчиненні нотаріальної дії. У разі наявності спору, він може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.
Окремо звертаємо увагу, що батьки не можуть передати свої повноваження на укладання таких правочинів, наприклад, по довіреності, іншій особі.
Окрім того, обов’язковою умовою для посвідчення таких правочинів є наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочині.
Вищезазначений дозвіл також буде необхідним у випадку, якщо відчужуваним нерухомим майном мають право користуватися малолітні особи, наприклад, нерухоме майно є місцем реєстрації їх місця проживання.
Однією з вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину є те, що правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Особливості є також в оформленні спадщини, якщо одним із спадкоємців є малолітня особа.
Так, заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої особи подають її батьки (усиновлювачі).
Однак, навіть у випадку відсутності такої заяви про прийняття, українське законодавство оберігає права малолітніх. Так, малолітня особа все одно вважається такою, що прийняла спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством. Відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній особі, батьки (усиновлювачі) можуть лише з дозволу органу опіки та піклування.
Окрім того, малолітні діти мають обов’язкову частку у спадщині, навіть якщо їх було позбавлено права на спадщину заповітом. Так, малолітні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
