Часто трапляються випадки, коли після розлучення колишні чоловік з дружиною піднімають питання щодо поділу спільно нажитого майна.
Як це зробити розповідає юристка Іванівського бюро правової допомоги Юлія Комендант, пише «Я і Закон».
Треба розуміти, що спільно нажите майно – це майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, за винятком речей індивідуального користування. У разі поділу майна частки дружини та чоловіка є рівними (ст. 70 Сімейного кодексу України).
Поділ спільного майна може бути як в добровільному, так і в судовому порядку.
Як відбувається поділ майна в добровільному порядку
Добровільний порядок поділу спільного майна подружжя має місце тоді, коли подружжя домовилося та визначило частки кожного у праві на майно, а також дійшли згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток.
Частина 2 ст. 69 Сімейного кодексу України встановлює, що це можна зробити, уклавши договір про поділ спільного майна. Якщо об’єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та обов’язково має бути нотаріально посвідчений.
Якщо між колишнім подружжям виник спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, такий спір може бути вирішений в судовому порядку.
Звичайно, подружжя самостійно приймає рішення на користь судового чи позасудового врегулювання спору. Але зважаючи на можливі ризики поділу в судовому порядку, кількість років і суми грошей, що йдуть на вирішення спору, варто звернути увагу на переваги альтернативного способу поділу подружнього майна та врегулювати спір у договірному порядку.
У такому випадку порятунком може стати медіація.
Медіація – це вид альтернативного врегулювання суперечок, за допомогою якого можна вирішити спір і конфлікт без звернення до суду. Медіація проводиться за допомогою нейтрального та незалежного посередника – медіатора, який допомагає сторонам налагодити комунікацію між собою та самостійно досягти максимально ефективних домовленостей.
16 листопада 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про медіацію», який набирає чинності наступного дня після його опублікування. Система з надання БПД надає допомогу в забезпеченні доступу клієнтів до медіації.
Поділ спільного майна в судовому порядку
Для звернення до суду необхідно скласти позовну заяву про поділ спільного майна подружжя. Для складання такої позовної заяви необхідно мати документи: копію паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача, свідоцтво або рішення суду про розірвання шлюбу, правовстановлюючі документи на спільно придбану рухому і нерухому власність.
При розгляді справи при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (ч. 2 ст. 70 Сімейного кодексу України).
За рішенням суду частка майна дружини або чоловіка може бути збільшена, якщо з ними проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умов, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Також варто пам’ятати, що відповідно до ст. 2 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Куди звертатися з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя
Відповідно ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.
За подання такого позову необхідно сплатити судовий збір – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.11.2021 року 908 та 6810 грн. відповідно).
