Діючі процесуальні засоби забезпечення виконання судового рішення сьогодні (після судової реформи) викликають ряд питань у правозастосуванні ст.383 КАС України стосовно порядку визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень — відповідачем на виконання рішення суду.

Відповідно до  положень ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень — відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень — відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України.

Так, згідно  положень ч.ч.1-3 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Але, при застосуванні статті 383 КАС України виникають питання, на які не сформовано судова практика, а саме:

по-перше, підпунктом 6 пункту 6  статті 383 КАС України передбачено, що в заяві зазначаються відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження.

Відтак виникають питання:

1) чи може суд першої інстанції розглядати заяву (ст.383 КАС України) про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням, якщо матеріали адміністративної справи знаходяться в касаційній інстанції, яка постановила ухвалу про відмову в зупиненні виконання судового рішення на клопотання однієї зі сторін?

2)  чи достатньо для розгляду  заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, надати до суду рішення, яке набрало законної сили, ухвалу  Верховного суду про відмову в зупиненні виконання судового рішення  та докази невиконання суб’єктом владних повноважень судового рішення?

3) чи має право суд першої інстанції залишити заяву за ст.383 КАС України без розгляду до вирішення питання в касаційній інстанції, посилаючись на відсутність адміністративної справи, про що письмово повідомити  заявника, без ухвалення процесуального рішення (постановлення ухвали). (при наявності ухвали Верховного суду про відмову в зупиненні виконання судового рішення) ?

По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 293 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Тобто, окремо можуть бути оскаржені в апеляційному порядку  виключно ухвали, можливість оскарження яких прямо передбачена в процесуальному законі, і цей перелік є вичерпним.

У підпункті 11 пункту 15 розділу VII Перехідних положень КАС України зазначено, що подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, визначені пунктами 3-6, 8, 11-17 статті 294 КАС України:

 3) повернення заяви позивачеві(заявникові);

4) відмова у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності;

6) передачі справи на розгляд іншого суду;

8) затвердження умов примирення сторін;

11) зупинення провадження у справі;

12)залишення позову (заяви) без розгляду;

13) закриття провадження у справі;

14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;

15) відмови ухвали додаткове рішення;

16) роз’яснення або відмови у роз’ясненні судового рішення;

17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за ново виявленими  або виключними обставинами

Відтак, нормами ст. 294 КАС України не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви, поданої на підставі ст. 383 КАС України.

   Така правова позиція зазначена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №2а/0470/2563/12 провадження № К/9901/66875/18, а саме: «Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції посилався на те, що положеннями статті 294 КАС України не передбачено можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, поданої на підставі статті 383 КАС України».

Таку  правову позицію підтримала Третя колегія суддів Другого Сенату Конституційного Суду  України в ухвалі від 01.04.2019 № 87-3(ІІ)/2019 у справі № 3-65/2019 (1361/2019).

Так, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.12.2018 року у справі №524/6964/17 провадження №К/9901/66752/18, а саме: «Відповідно до частини другої статті  328 КАС України, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку».

Але, існує і інша  судова практика, згідно якої суди апеляційної інстанції розглядають апеляційні скарги про задоволення заяви, поданої на підставі ст. 383 КАС України.

 Крім того, після  прийняття постанови апеляційною інстанцією, такі рішення сторони намагаються оскаржувати й в касаційній інстанції.

Питання: чи підлягає апеляційному оскарженню ухвала суду про відмову у задоволенні заяви, поданої на підставі статті 383 КАС України, якщо положеннями КАС України не передбачено право на апеляційне оскарження ухвали про задоволення заяви  про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень.

Автор: О. Полякова

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here