Нове дослідження з’ясувало, чому багато контрактів важко зрозуміти: юристи використовують надто складну мову.
Дослідження, проведене вченими з Массачусетського технологічного інституту та Единбурзького університету, проаналізувало низку контрактів, які містили приблизно 10 мільйонів слів. Мета полягала в тому, щоб розібратися в широко поширеній проблемі, що, «незважаючи на їхню дедалі більшу присутність у повсякденному житті, контракти залишаються, як відомо, недоступними для непрофесіоналів».
Дослідники кажуть, що контракти містять «вражаюче високу частку певних складних для розуміння конструкцій, включаючи рідковживані терміни, розміщені всередині речення (що призводять до виникнення синтаксичних залежностей в одному реченні на великій відстані), пасивні структури речення та нестандартне використання великих літер…».
Тобто пишуть юристи дуже дивно. Частково це пов’язано з юридичним жаргоном. Але дослідження показує, що юристи часто винні у використанні невиправдано складних речень, таких як вставка речень у незручних місцях, які дозволяють читачеві легко втратити сенс, та пасивний стан (наприклад, «палицю принесено собакою» замість «собака принесла палицю»).
Це ставить під сумнів позицію багатьох теоретиків права про те, що закон і матеріали, пов’язані з правовими питаннями, є надто складними для неюристів, оскільки вони базуються на певних правових концепціях. Коротше кажучи, проблема не в тому, що контракти надто складні в концептуальному плані для розуміння неюристами, вони просто написані нерозбірливо.
Дослідження рекомендує, щоб «юристи, зацікавлені у спрощенні юридичних текстів на користь читачів, мали розділяти договірні положення на окремі речення та вибирати синоніми з більшою частотою вживання, коли це можливо».
То чому юристи так пишуть? Дослідники висувають три гіпотези. По-перше, у договорі необхідна висока комунікативна та юридична чіткість. Однак це малоймовірне пояснення, оскільки воно суперечить результатам дослідження, які свідчать прямо протилежне.
По-друге, юристи обирають писати в складній манері, щоб передати свої пріоритети за рахунок ясності. Контракти не написані як чітке керівництво щодо ваших зобов’язань, а в основному відображають занепокоєння юриста.
По-третє, юристи просто не усвідомлюють, що пишуть так погано — феномен, який у дослідженні називають «прокляттям знань». Подібно до гільдії, яка добре напрацьована в юридичній мові, вони звикли мати справу з такою хитрою мовою і блаженно не знають про труднощі тих, хто нею не розмовляє.
Дослідники не зрозуміли, яка з цих гіпотез найбільш точна. Але вони дійшли висновку, що викорінення причини проблеми може відкрити можливість з’ясувати, як найкраще переконати юристів писати юридичні тексти більш чітко.
