28 жовтня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об’єкта нерухомості» від 02 лютого 2021 року.
Серед новел:
- Нарешті чітко регламентовано, коли кадастровий номер є істотною умовою договору відчуження нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, а саме, якщо предметом договору є:
- об’єкт нерухомого майна або частка у праві власності, що розміщені на земельній ділянці, що належать відчужувачу на праві власності;
- об’єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у відчужувача.
2. Врегульовано особливості переходу прав на земельну ділянку у разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна:
- право власності на земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, одночасно переходить до набувача пропорційно до його частки у праві спільної власності на такий об’єкт;
- якщо попередньому власнику у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому розмірі;
- у разі набуття окремої частки у праві спільної власності на об’єкт нерухомого майна, якщо такий об’єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні попереднього власника на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки.
3. Закріплено одночасність державної реєстрації переходу права власності на об’єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, з одночасним переходом права власності або інших речових прав на таку земельну ділянку.
4. Врегульовано особливості набуття права власності на жилий будинок, розміщений на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи (не сторони правочину), та необхідності у зв’язку з цим поділу земельної ділянки. Так, визначено, що площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України.
5. Передбачено, якщо об’єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об’єкта нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу України.
6. Врегульовано механізм набуття прав на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні, у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна: у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду.
7. А також передбачено, що у разі набуття на підставі вчиненого правочину права власності на об’єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці приватної власності, особою, яка не може мати таку земельну ділянку у власності, така особа має право вимагати передання їй власником земельної ділянки відповідної земельної ділянки на правах оренди або суперфіцію на умовах, визначених набувачем права власності на такий об’єкт.
