Кафедра цивільного, нотаріального та виконавчого процесу підбила підсумки Конкурсу наукових студентських робіт, проведеного в рамках Х ювілейного науково-творчого марафону «Тиждень цивільного процесу».
ІІ місце посла студентка 1 курсу магістратури факультету Цивільної та господарської юстиці Національного університету «Одеська юридична академія» Пазюн Анна Юріївна під керівництвом к.ю.н., доцентки Іліопол І.М.
У роботі розглядається поняття зловживання процесуальними правами в контексті цивільного судочинства України. Проаналізовано підходи до визначення цього явища в судовій практиці, виокремлено характерні ознаки та форми зловживань, а також систематизовано правові механізми, що застосовуються судами для протидії подібним діям. Особливу увагу приділено практичним прикладам з рішень Верховного Суду та аналізу ефективності передбачених ЦПК заходів.
Актуальність теми дослідження. Зловживання процесуальними правами стало серйозним викликом для ефективності цивільного судочинства в Україні. В умовах реформування судової системи та підвищення уваги до принципів добросовісності й справедливості, проблема недобросовісного використання процесуальних механізмів учасниками судового процесу набуває особливої ваги. Отже, варто дослідити, які саме дії визнаються зловживанням процесуальними правами, в тому числі з урахуванням судової практики, адже перелік, визначений ЦПК, не є вичерпним, та відповідні механізми запобігання даному явищу.
Стан дослідження теми. Питання зловживання процесуальними правами досліджувались такими вітчизняними вченими, як Голубєва Н.Ю., Атаманчук Н.І., Костюченко О.Є., Монаєнко А.О., Андрієнко І. С., Кот О.О. та іншими; крім того, публікуються узагальнення судової практики від Верховного Суду.
Виклад основного матеріалу. Варто почати з того, що однією з головних засад цивільного судочинства згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України [1] є неприпустимість зловживання процесуальними правами, і саме на суд покладено обов’язок запобігти зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжити заходів для виконання ними їхніх обов’язків.
Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) не містить визначення поняття «зловживання процесуальними правами», проте у судовій практиці були сформовані такі підходи до розуміння його сутності:
1) це особливий вид цивільного процесуального правопорушення, при якому порушуються умови реалізації суб’єктивних цивільних процесуальних прав [2];
2) це умисні, несумлінні дії учасників судового процесу, що виявляються, серед іншого, у вчиненні дій, наслідки яких значно перевищують їхню обґрунтовану мету, а також використання процесуальних прав всупереч їх призначенню з метою обмежити реалізацію прав інших сторін, перешкодити ефективному та своєчасному розгляду справи судом або демонструвати явну неповагу до учасників справи чи суду [3];
3) також суддя Верховного Суду Сакара Н.Ю. визначає, що зловживанням процесуальними правами є недобросовісне, протиправне та неналежне використання учасником справи або його представником своїх процесуальних можливостей, що знаходить своє вираження у процесуальних діях або бездіяльності, що формально відповідають положенням ЦПК України, проте здійснюються з особистим чи корисливим мотивом, що має своїм наслідком спричинення шкоди інтересам учасників справи чи інтересам правосуддя у цивільних справах, або недобросовісна поведінка в інших формах [4].
До того ж, суддя Сімоненко В.М. в окремій думці щодо постанови ВС від 02 жовтня 2019 року у справі № 750/3021/18 зазначає, що основними ознаками зловживання є:
- відсутність наміру вирішення реально існуючого цивільного спору, або забезпечення захисту свого реально порушеного права; або
- використання судового спору з метою невиконання вимог законодавства щодо здійснення визначених ним дій; або
- свідоме прагнення перешкодити реалізації законних дій інших осіб шляхом ініціювання судового провадження та створення штучного, формально необґрунтованого спору [5].
Варто звернути увагу на те, що у ч.1 ст. 44 ЦПК України законодавець визначає як обов’язок саме учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись та не допускати зловживань процесуальними правами. Проте, погоджуюсь з думкою Сакари Н.Ю. та вважаю, що у даному випадку доцільно було б зазначити як суб’єктів учасників справи та представників, оскільки до категорії учасників судового процесу включаються також інші учасники судового процесу (свідок, експерт, спеціаліст тощо), що по суті виконують допоміжну роль та не мають заінтересованості у справі, а отже, якщо йдеться про певне порушення з їх боку, це буде визначатись як невиконання процесуальних обов’язків, а не як зловживання процесуальними правами.
Отже, підсумовуючи викладене, можна визначити, що зловживання процесуальними правами – це умисне недобросовісне використання учасниками справи (їх представниками) наданих цивільних процесуальних прав всупереч їх призначенню, що спрямоване на отримання особистої вигоди та обмеження можливості реалізації прав іншими учасниками провадження, а також перешкоджання діяльності суду щодо своєчасного та правильного розгляду і вирішення справ.
Відповідно до частини другої статті 44 ЦПК України, суд може розцінити як зловживання процесуальними правами:
1) дії, які мають на меті безпідставне затягування розгляду справи або перешкоджання її вирішенню чи виконанню судового рішення:
— подання клопотання (заяви) щодо питань, які вже були вирішені судом, за відсутності нових обставин чи належних підстав для їх повторного розгляду;
— заявлення безпідставного відводу судді (наприклад, у разі незгоди сторони з його процесуальними рішеннями). З цього приводу ВС зазначає, що зловживанням процесуальним правом визнається неодноразова подача заяв про відвід судді (або суддів) безпосередньо перед судовими засіданнями, що призводить до систематичного унеможливлення розгляду справи по суті [6], а також повторне звернення із заявами про відвід на підставах, які вже були розглянуті судом та визнані необґрунтованими [7];
— подання скарги на судове рішення, яке відповідно до закону не підлягає оскарженню (до прикладу, не може бути оскаржена ухвала про відмову у відводі судді окремо від рішення суду);
2) дії, спрямовані на маніпулювання автоматизованою системою розподілу справ між суддями, зокрема шляхом подання тотожних позовів;
3) дії, спрямовані на невиконання вимог законодавства учасником справи щодо вчинення певних дій – подання завідомо безпідставного позову, приховування інформації про осіб, які повинні бути залучені до участі у справі тощо.
Оскільки перелік дій, які суд може визнати зловживанням, не є вичерпним, судова практика виділяє також такі види зловживань:
1) умисна пасивність (незаінтересованість) сторони у розгляді справи судом: вибірковість одержання або неодержання процесуальних документів, що направлені судом [8], неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, неявка до суду за відсутності поважних причин або без зазначення таких причин [9];
2) використання нецензурної лексики при спілкуванні з судом та учасниками судового процесу, некоректних і образливих слів або символів у поданих до суду документах [10];
3) подання до суду квитанції про сплату судового збору, який було сплачено по іншій справі, а також подальше не виправлення недоліків по належній сплаті судового збору [11].
Що стосується шляхів протидії зловживанню процесуальними правами, то згідно з ЦПК України ними є:
1) повернення клопотань, заяв, скарг або залишення їх без розгляду (ч. 3 ст. 44 ЦПК України), наприклад, у випадку їх неодноразового подання з тотожного питання або ж у разі, коли апеляційну скаргу було подано на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (за п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, підлягає поверненню);
2) такий захід процесуального примусу як штраф (ст. 148 ЦПК) – буде застосовуватись у випадку зловживання процесуальними правами у сумі до від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а якщо зловживання є повторним чи неодноразовим – від 1 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який суд може стягнути як з учасника справи, так і з його представника;
3) постановлення окремої ухвали (ч. 2 ст. 262 ЦПК України) – стосується випадку, коли адвокат чи прокурор неналежно виконують свої професійні обов’язки у процесі розгляду справи; зокрема, в ухвалі Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року по справі № 682/2718/24 йдеться про зловживання представником позивача процесуальними правами, що виявляється у тому, що останній подавав велику кількість заяв, скарг, клопотань, заявляв необґрунтовані відводи судді, проте у даному випадку суд зазначив, що сторона відповідача не навела достатніх підстав, щоб судом була постановлена окрема ухвала в рамках розгляду даної справи, та не обґрунтувала неможливість реалізації права самостійного звернення до дисциплінарної комісії щодо поведінки адвоката [12];
4) забезпечення судових витрат позивачем шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошової суми з метою забезпечити можливе відшкодування майбутніх витрат відповідача – стосується випадку, коли позов має ознаки завідомо безпідставного або володіє іншими ознаками зловживання правом на позов (ч. 4 ст.135 ЦПК України); при цьому, за частиною шостою цієї ж статті, у випадку, коли позивач не вніс кошти для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу у визначений судом строк, суд за наявності відповідного клопотання відповідача може залишити позов без розгляду;
5) покладення обов’язку відшкодувати судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 141 ЦПК України); з цього приводу ВС зазначає, що у разі необхідності стягнення здійснених витрат на користь відповідача, останньому необхідно довести, які саме необґрунтовані дії були здійснені позивачем, в чому вони полягали та чим це підтверджується, наприклад, чи позивач діяв недобросовісно, умисно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично діяв всупереч правильному та швидкому вирішенню спору тощо [13]. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, бере до уваги поведінку сторони при розгляді справи, яка спричинила затримку розгляду справи, серед іншого, подача стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, завищення позивачем позовних вимог без правової підстави і тому подібне (п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
Крім того, певні правила щодо запобігання зловживанням встановлені і для окремого провадження, наприклад, щодо справ, що стосуються обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх та обмеження цивільної дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною у випадку, якщо суд встановить, що заявник вчиняв недобросовісні дії без достатньої для цього підстави, стягує із останнього всі судові витрати (ч. 3 ст. 299, ч. 3 ст. 300-4 ЦПК України).
Також своєрідним засобом запобігання зловживанню процесуальними правами відповідно до ч. 4 ст. 394 ЦПК України є те, що суд касаційної інстанції може відмовити у відкритті провадження, визнаючи касаційну скаргу необґрунтованою з тієї підстави, що очевидним є правильне застосування норми права і немає розумних сумнівів щодо її тлумачення або застосування.
Висновки. Зловживання процесуальними правами – це протиправне, умисне використання учасниками справи чи їх представниками цивільних процесуальних прав попри їх призначення (з порушенням умов їх використання) з метою досягнення певної вигоди, при вчиненні якого суд для забезпечення виконання завдання цивільного судочинства зобов’язаний вживати заходів, серед яких можна виділити такі: стягнення штрафу, залишення заяви, клопотання, скарги без розгляду або її повернення, постановлення окремої ухвали та стягнення судових витрат зі сторони, яка допустила зловживання. Вважаю, що передбачені ЦПК України заходи є достатніми для запобігання зловживанням, водночас у кожному конкретному випадку необхідно обґрунтовувати, які саме дії, що перешкоджають належному розгляду справи, вчинені учасниками провадження, в чому полягає порушення та який захід необхідно застосовувати для недопущення подальших порушень.
Список використаних джерел:
- Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18 березня 2004 р. №1618-IV/ Верховна Рада України. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 40-41, 42. Ст.492.
- Ухвала КЦС ВС від 06.09.2018 у справі № 552/2378/17/ Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/76350143.
- Постанова КЦС ВС від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19/ Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95402580.
- Презентація судді КЦС ВС Наталії Сакари «Принцип добросовісності та зловживання процесуальними правами» https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_prezent/Prezent_Princ_dobrosov.pdf.
- Окрема думка судді Сімоненко В.М. щодо постанови ВС від 02 жовтня 2019 року у справі № 750/3021/18/ Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/85009069.
- Постанова КЦС ВС від 02 липня 2020 року у справі № 760/4478/13-ц / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/90280102.
- Постанова КЦС ВС від 29 квітня 2020 року у справі від № 520/5083/16-ц / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89137333.
- Постанова КЦС ВС від 04 листопада 2020 року у справі № 643/7807/13–ц / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92870107.
- Постанова КЦС ВС від 13 січня 2021 року у справі № 199/7620/19/ Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94328492.
- Постанова ВП ВС від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/98728792.
- Постанова КЦС ВС від 03 листопада 2020 року у справі № 530/1630/18/ Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92692053.
- Ухвала Славутського міськрайонного суду Хмельницької областівід 08 квітня 2025 року по справі №682/2718/24/ Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/126437054.
- Постанова КЦС ВС від 25 жовтня 2021 року у справі №757/49982/19 / Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100579311.
