ЄСПЛ визнав численні порушення прав людини з початку окупації Криму

0
218
Demonstrators hold Ukrainian and Crimean Tatar flags during a protest in support of Crimean Tatars in Kiev's Independence Square, Ukraine, Saturday, March 8, 2014. As Crimea's parliament proceeds with plans for a referendum on the peninsula's future, the area's largest ethnic minority, the Tatars, feel increasingly threatened. (AP Photo/David Azia)

У рішенні ЄСПЛ у міждержавній справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» суд встановив, що росія порушила правила міжнародного гуманітарного права та, відповідно, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на території АР Крим та м. Севастополь. Про це повідомила Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини Маргарита Сокоренко, аналізуючи висновки ЄСПЛ.

Вона нагадала, що в ухвалі щодо прийнятності цієї справи від 16 грудня 2020 року ЄСПЛ визнав, що рф здійснює контроль над АР Крим та м. Севастополь щонайменше з 27 лютого 2014 року (відхиливши заперечення рф про «законність приєднання території Криму до росії»).

У своєму рішенні щодо суті 25 червня 2024 року ЄСПЛ підкреслив, що з того моменту ситуація на території АР Крим не змінилася.

«Цей висновок буде надзвичайно важливим та допоміжним для всіх осіб, що звернулися до ЄСПЛ з індивідуальними скаргами проти рф щодо порушення їхніх прав на тимчасово окупованій території», – зазначила Маргарита Сокоренко.

Вона підкреслила, що один з ключових моментів у всьому рішенні ЄСПЛ – це визнання, що рф діяла у порушення правил міжнародного гуманітарного права та, відповідно, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необґрунтовано встановивши своє законодавство на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь.

«Це означає, що всі так звані «постанови», «закони», інші «акти», які були видані рф та її окупаційними органами рф та дії, що вчинялися на їхній підставі, не будуть визнані ЄСПЛ легітимними. Вся «судова система» на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь та «рішення», прийняті такими «судами», не є законними для цілей розгляду справ ЄСПЛ», – пояснила Уповноважена.

При цьому ЄСПЛ окремо наголосив, що зіштовхнувся з особливими складнощами при аналізі всіх обставин та подій, що відбулися як на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь і на території рф, через відсутність співпраці з боку уряду рф з лютого 2022 року та відмові у доступі до території Криму для українських посадових осіб та/або незалежним моніторинговим групам.

Також ЄСПЛ встановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції росією у зв’язку із політикою «паспортизації» на тимчасово окупованій території, за якої особи не могли ефективно відмовитися від «отримання» російського громадянства та у зв’язку з практикою переміщення затриманих осіб та тих що відбували покарання на території АР Крим та м. Севастополь до території рф, що спричинило страждання у зв’язку із розлученням сімей.

Щодо порушень прав людини, на підставі вичерпних доказів та позицій, наданих Урядом України, ЄСПЛ встановив порушення росією таких статей Конвенції:

  • 2 (право на життя) у зв’язку з організованою рф практикою насильницьких зникнень та відсутність ефективних розслідувань таких випадків. Така політика проводилася з метою цілковитого викорінення будь-якої опозиції діям рф;
  • 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та 5 (право на свободу та особисту недоторканість) у зв’язку з незаконними затриманнями, нелюдським поводженням та тортурами, яких зазнали українські військовослужбовці, етнічні українці та кримські татари, журналісти;
  • 6 (право на справедливий суд) у зв’язку функціонуванням «судів» на територію Криму, що не можуть вважатися такими, що «створені на підставі закону»;
  • 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) у зв’язку з практикою свавільних обшуків, що ґрунтуються на російському «анти-екстремістському законодавстві»;
  • 9 (свобода віросповідання) у зв’язку з утисками та залякуваннями релігійних лідерів, які не сповідують російську православну віру, свавільні рейди до культових споруд та конфіскацію релігійного майна;
  • 10 (свобода вираження поглядів) у зв’язку з утисками ЗМІ, що не контролюються рф, включно із закриттям українських та кримськотатарських медіа, систематичні переслідування та залякування журналістів;
  • 11 (свобода зібрань та об’єднань) у зв’язку з практикою заборони публічних зібрань і проявів підтримки України або кримських татар, а також залякування і свавільних затримань організаторів демонстрацій;
  • статті 1 (захист права власності) Першого протоколу у зв’язку з кампанією широкомасштабної експропріації/націоналізації майна, що належить цивільним особам і приватним підприємствам;
  • статті 2 (право на освіту) Першого протоколу у зв’язку з погрозами та переслідуванню за використання української мови в контексті освіти;
  • статті 2 (свобода пересування) Протоколу № 4 у зв’язку з діями рф, що були спрямовані на обмеження свободи пересування між Кримом і материковою частиною України та фактичного перетворення лінії адміністративного кордону між материковою частиною України та АР Крим на державний кордон (між росією та Україною);
  • 14 (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтями 8, 9, 10 і 11 та статтею 2 Протоколу № 4 у зв’язку з цілеспрямованим переслідуванням кримських татар та діями, що «диспропорційно» нашкодили кримським татарам на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь та обмежили їх у можливості використання прав та свобод гарантованих Конвенцією.

Також, за словами Маргарити Сокоренко, важливими є висновки щодо скарг стосовно політичних в’язнів – ЄСПЛ встановив порушення росією прав за такими статтями Конвенції:

  • 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) в Криму та російській федерації у зв’язку з тортурами та нелюдським поводженням проти українських політичних в’язнів, які піддавалися побиттю, застосуванню електричного струму, імітації страти, введенню невідомих препаратів з метою отримання інформації, вибивання зізнань у скоєнні злочинів або свідчень про дії, вчинені іншими особами, а також з метою покарання або залякування;
  • 5 (право на свободу та особисту недоторканість), 6 (право на справедливий суд) та 7 (ніякого покарання без закону) у зв’язку із затриманнями українців, їх досудовим ув’язненням та засудженнями у складі різних груп судами, створеними російською федерацією в Криму;
  • 10 (свобода вираження поглядів) та 11 (свобода зібрань та об’єднань) у зв’язку із затриманнями і переслідуваннями політичних опонентів, звинувачених в екстремізмі або тероризмі; українців, які брали участь у протестах Євромайдану; кримських активістів; кримських татар, пов’язаних з Меджлісом; практикуючих мусульман, звинувачених у приналежності до заборонених ісламських угруповань; а також журналістів або осіб, які публікували дописи в соціальних мережах, що виражають інакомислення або критикують російську владу. ЄСПЛ вказав, що така практика, яка розпочалася у 2014 році, триває і станом на сьогодні;
  • 18 (межі застосування обмежень прав) у поєднанні зі статтями 5, 6, 8, 10 та 11 у зв’язку з тим, що переслідування політв’язнів не були випадковими, а були спрямовані проти українських активістів і журналістів, а також кримських татар, які сприймалися як прихильники України. Російська влада прагнула придушити політичний плюралізм, який є частиною ефективної політичної демократії, що керується верховенством права.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь