Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в Україні передбачені такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
Про це повідомляє пресслужба Мінсоцполітики, пише «Я і Закон».
ВИДИ ПЕНСІЙНИХ ВИПЛАТ
Види пенсійних виплат визначено статтею 9 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Так, відповідно до цього Закону в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі – солідарна система), призначаються такі пенсійні виплати:
- пенсія за віком;
- пенсія по інвалідності;
- пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
ПЕНСІЯ ЗА ВІКОМ
Відповідно до статті 26 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійний вік і право на призначення пенсії за віком визначається залежно від набутого особою відповідного страхового стажу та становить 60, 63 та 65 років.
Так, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності такого страхового стажу:
- з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року – не менше 25 років;
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – не менше 26 років;
- з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – не менше 27 років;
- з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років;
- з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – не менше 29 років;
- з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – не менше 30 років;
- з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – не менше 31 року;
- з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – не менше 32 років;
- з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року – не менше 33 років;
- з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року – не менше 34 років;
- починаючи з 1 січня 2028 року – не менше 35 років.
У разі відсутності вищезазначеного страхового стажу право на призначення пенсії за віком особи мають після досягнення віку 63 роки за наявності такого страхового стажу:
- по 31 грудня 2018 року – від 15 до 25 років;
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – від 16 до 26 років;
- з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – від 17 до 27 років;
- з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – від 18 до 28 років;
- з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – від 19 до 29 років;
- з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – від 20 до 30 років;
- з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – від 21 до 31 року;
- з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – від 22 до 32 років;
- з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року – від 23 до 33 років;
- з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року – від 24 до 34 років;
- починаючи з 1 січня 2028 року – від 25 до 35 років.
У разі відсутності зазначеного вище страхового стажу (який дає право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки), пенсія за віком призначається особам після досягнення 65-річного віку за наявності такого страхового стажу:
- з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – від 15 до 16 років;
- з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року –від 15 до 17 років;
- з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – від 15 до 18 років;
- з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – від 15 до 19 років;
- з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – від 15 до 20 років;
- з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – від 15 до 21 року;
- з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – від 15 до 22 років;
- з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року – від 15 до 23 років;
- з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року – від 15 до 24 років;
- починаючи з 1 січня 2028 року – від 15 до 25 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою — третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою — третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою — третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
При цьому, починаючи з 1 січня 2028 року, у разі наявності 40 і більше календарних років страхового стажу, пенсія за віком призначається незалежно від віку.
Розмір пенсії за віком визначається індивідуально для кожного пенсіонера залежно від набутого ним страхового стажу та отриманої заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески.
ПЕНСІЯ ПО ІНВАЛІДНОСТІ
Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” (далі – Закон), пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу.
Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
для осіб з інвалідністю I групи:
- до досягнення особою 25 років включно — 1 рік;
- від 26 років до досягнення особою 28 років включно — 2 роки;
- від 29 років до досягнення особою 31 року включно — 3 роки;
- від 32 років до досягнення особою 34 років включно — 4 роки;
- від 35 років до досягнення особою 37 років включно — 5 років;
- від 38 років до досягнення особою 40 років включно — 6 років;
- від 41 року до досягнення особою 43 років включно — 7 років;
- від 44 років до досягнення особою 48 років включно — 8 років;
- від 49 років до досягнення особою 53 років включно — 9 років;
- від 54 років до досягнення особою 59 років включно — 10 років;
для осіб з інвалідністю II та III груп:
- до досягнення особою 23 років включно — 1 рік;
- від 24 років до досягнення особою 26 років включно — 2 роки;
- від 27 років до досягнення особою 28 років включно — 3 роки;
- від 29 років до досягнення особою 31 року включно — 4 роки;
- від 32 років до досягнення особою 33 років включно — 5 років;
- від 34 років до досягнення особою 35 років включно — 6 років;
- від 36 років до досягнення особою 37 років включно — 7 років;
- від 38 років до досягнення особою 39 років включно — 8 років;
- від 40 років до досягнення особою 42 років включно — 9 років;
- від 43 років до досягнення особою 45 років включно — 10 років;
- від 46 років до досягнення особою 48 років включно — 11 років;
- від 49 років до досягнення особою 51 року включно — 12 років;
- від 52 років до досягнення особою 55 років включно — 13 років;
- від 56 років до досягнення особою 59 років включно — 14 років.
Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби або внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), у особи, яка звернулася за медичною допомогою у період з 21 листопада 2013 року по 30 квітня 2014 року, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.
У випадку коли особа з інвалідністю не має достатньої кількості страхового стажу, вона може звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання із заявою про призначення йому допомоги за нормами Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю”.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності.
Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який вона встановлюється, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах:
- особам з інвалідністю I групи — 100 відсотків пенсії за віком;
- особам з інвалідністю II групи — 90 відсотків пенсії за віком;
- особам з інвалідністю III групи — 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону.
Непрацюючі особи з інвалідністю II групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону, за наявності такого страхового стажу:
- у жінок — 20 років, а у чоловіків — 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;
- у жінок — 21 рік, а у чоловіків — 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;
- у жінок — 22 роки, а у чоловіків — 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;
- у жінок — 23 роки, а у чоловіків — 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;
- у жінок — 24 роки, а у чоловіків — 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;
- у жінок — 25 років, а у чоловіків — 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.
Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 Закону.
Пенсія по інвалідності призначається з дня звернення на весь строк встановлення інвалідності. При цьому якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності, такий вид пенсії призначається з дня встановлення інвалідності.
У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.
Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.
У разі якщо особа не з’явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з’явитися на повторний огляд.
Важливо:
До пенсії по інвалідності встановлюються надбавки (на догляд, на утриманців), підвищення, додаткові пенсії, пенсія за особливі заслуги перед Україною, якщо особа з інвалідністю має на них право відповідно до чинного законодавства.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 :
– непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років, надбавка до пенсії по інвалідності виплачується у розмірі 150 гривень на кожну дитину;
– особам з інвалідністю I групи, одиноким особам з інвалідністю II групи, які потребують постійного стороннього догляду або досягли пенсійного віку, одиноким особам з інвалідністю III групи, які досягли пенсійного віку, (крім осіб, які отримують державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України „Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” ) виплачується надбавка на догляд у розмірі 50 гривень.
ПЕНСІЯ У ЗВ’ЯЗКУ З ВТРАТОЮ ГОДУВАЛЬНИКА
Відповідно до статті 36 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон) пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), – незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатні члени сім’ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України „Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”, які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника у порядку, встановленому Законом, якщо інше не передбачено Законом України „Про правовий статус осіб, зниклих безвісти”.
Непрацездатними членами сім’ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), – до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти – до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності – один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
- були на повному утриманні померлого годувальника;
- одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.
Разом з тим усиновлені діти мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення Закону, що стосуються сім’ї померлого, відповідно поширюються і на сім’ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Стосовно розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника, то пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі:
- на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника;
- на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками;
- дітям-сиротам пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається у відповідних розмірах виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 Закону, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону, – довічно.
До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.
У разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв’язку з його смертю, виплачується — по місяць смерті включно членам його сім’ї: працездатним, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, і непрацездатним, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом із померлим чи ні.
