Карантинні обмеження накладають свій відбиток майже на кожну сферу життя людини. Будь-то робота, навчання, дозвілля, чи особисте, сімейне життя. Як не прикро визнавати, під час карантину зростає кількість звернень, пов’язаних із домашнім насиллям.
Про це розповідають спеціалісти Безоплатної правової допомоги, пише «Я і Закон».
Що робити особі, яка постраждала від домашнього насильства?
Крок 1. Негайно зателефонувати за номером «102». Під час виклику екіпажу патрульної поліції слід зазначити, чи потрібен саме екіпаж «ПОЛІНА» (поліція проти домашнього насильства), який реагує виключно на виклики, що пов`язані із домашнім насильством.
За фактом виклику має прибути екіпаж патрульної поліції, зафіксувати прояв домашнього насильства у будь-якій формі та вжити наступні заходи:
- скласти протокол про адміністративне правопорушення за статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення – вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування;
- складений протокол про адміністративне правопорушення разом з матеріалами, що зібрані працівниками поліції на підтвердження факту домашнього насильства, надсилається до суду;
- за наявності для цього підстав, затримати кривдника максимум на 3 години;
- застосувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника у разі необхідності.
Якщо з будь-яких причин особа не викликала поліцію та не зафіксувала факт насильства в сім’ї в момент вчинення, необхідно звернутися до територіального відділення поліції та написати заяву про притягнення кривдника до відповідальності.
Якщо не можливо залишатися вдома, необхідно продумати, де перечекати небезпеку, взяти із собою всі необхідні документи та речі.
Крок 2. У ситуації, якщо особа стала жертвою домашнього фізичного або сексуального насильства навіть, якщо немає видимих ознак тілесних ушкоджень, потрібно негайно звернутися до лікаря у травмпункт, щоб своєчасно зафіксувати тілесні ушкодження і визначити ступінь їх тяжкості. Надалі це допоможе притягнути кривдника до кримінальної відповідальності.
Крок 3. У разі вчинення фізичного або домашнього насильства, бажано негайно звернутись до районного відділення поліції для складання письмової заяви про вчинення кримінального правопорушення, до якого слід додати копію висновку судово-медичного експерта. У такій заяві слід коротко та чітко описати усі обставини справи. Також письмова заява може бути направлена як цінний лист з повідомленням про доставку.
Крок 4. Скористайтесь правом на встановлення обмежувального припису. Разом із тим, можна здійснити звернення на гарячу лінію протидії та запобігання домашньому насильству «1547» , а також на Єдиний контакт-центр правової допомоги – «0800 213 103». Для реалізації права на встановлення обмежувального припису можна скористатися безоплатною вторинною правовою допомогою у будь-якому місцевому центрі чи бюро з надання БВПД
Які є заходи щодо кривдників?
Від працівників поліції можна вимагати винесення термінового заборонного припису відносно кривдника. Цей обмежувальний захід може містити такі заборони і зобов’язання, як:
- зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
- заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
- заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Кривдник, стосовно якого винесено припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов’язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ поліції за місцем учинення домашнього насильства. Строк дії до 10 днів.
У судовому порядку звернутися за видачею обмежувального припису стосовно кривдника. Заходами, які можуть бути застосовані до кривдника на підставі обмежувального припису, є:
- заборона перебувати у місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
- усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи;
- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Яка відповідальність за домашнє насильство?
Відповідальність за домашнє насильство може бути:
- адміністративна;
- кримінальна.
Статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення вчинення домашнього насильства зазначено, що насильство за ознакою статі – умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого, могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Карається накладенням штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від 30 до 40 годин, або адміністративним арештом на строк до десяти діб.
За статтею 126-1 Кримінального кодексу України, домашнє насильство – умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Визначено покарання у вигляді громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
