Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Однак, останніми роками на теренах інтернету можна прочитати приголомшливі історії про те, як вдаючись до незаконних методів один з батьків вивозив дитину за кордон, тому що інший був категорично проти цього. На жаль, як правило, «заручником» такої ситуації завжди стає саме дитина, бо батьки не можуть дійти згоди щодо її спільного виховання, або навіть намагаються таким чином дошкулити один одному. Проте часто буває й так, що той з батьків, який залишається в Україні, побоюється, що його дитина не повернеться до країни і він втратить можливість приймати участь у її вихованні.
Конституція України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
На сьогодні діти як і дорослі подорожують світом з паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Цікаво, що строк дії такого паспорта, який оформлюється дитині до 16 років, у тому числі новонародженій, становить чотири роки, а після досягнення 16 років – на 10 років.
В деякі країни (Туреччина, Грузія) громадяни України, у тому числі діти, які досягли 14 років, можуть подорожувати, використовуючи паспорт громадянина України, що містить безконтактний електронний носій (ID-картка).
Перш за все, необхідно відразу наголосити, що відповідно до статті 313 Цивільного кодексу України особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Тобто після досягнення відповідного віку непотрібно просити дозволу другого з батьків, щоб виїхати з дитиною за кордон.
Основна проблема виникає, коли дитина не досягла 16 років і має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Нотаріальна згода як підстава для перетину кордону
Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених за нотаріально посвідченою згодою одним з батьків, за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків або без такої.
Так, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску через кордон, за його нотаріально посвідченою згодою із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі дитина до 16 років може подорожувати з іншим з батьків або уповноваженою особою.
Для оформлення нотаріальної згоди батьку (матері), а у випадку виїзду дитини до 16 років з уповноваженою особою – обом батькам, потрібно надати нотаріусу оригінали паспортів, реєстраційних номерів облікових карток платників податків та свідоцтва про народження дитини. Така згода по суті є запобіжником незаконному вивезенню дитини за межі України і оформляється у вигляді заяви, на якій справжність підпису батьків засвідчується нотаріально.
У випадку перебування одного з батьків за межами України для оформлення такої згоди він (вона) може звернутися до дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном або нотаріуса відповідної держави перебування (з подальшою легалізацією або засвідченням апостилем, а також без будь-якого додаткового засвідчення у випадках, передбачених міжнародним договором України).
Водночас згода другого з батьків на виїзд дитини відповідного віку не потрібна у разі пред’явлення одного з таких документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків, визнання його безвісно відсутнім або недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав невнесення відомостей про батька (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері); довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, виданої органом державної виконавчої служби або приватним нотаріусом.
Батьки-іноземці або переїзд за кордон на постійне місце проживання
Законодавством передбачено, що нотаріально посвідчена згода не потрібна, якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який відсутній у пункті пропуску. Водночас якщо дитина не є громадянином України зазначена згода також не потрібна.
Крім того, дозвіл другого з батьків не потрібний, якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон дитина 16-річного віку, є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка (штамп) про взяття на постійний консульський облік у закордонній дипломатичній установі України або перебування такого громадянина на постійному консульському обліку підтверджується довідкою про перебування на консульському обліку. Як правило, нотаріально засвідчена згода другого з батьків як законного представника дитини, якщо він залишається в Україні, подається на етапі подання документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання, що регулюється окремим порядком.
Визначення (підтвердження) місця проживання дитини як підстава для самостійного прийняття рішення про виїзд дитини за кордон
03 липня 2018 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким внесено зміни до частини п’ятої статті 157 Сімейного кодексу України та розширено перелік підстав для виїзду дитини до 16 років без згоди другого з батьків.
З аналізу відповідних змін очевидно, що основна увага для того, щоб вивезти дитину за кордон, зосереджена на декількох моментах: з ким офіційно проживає дитина, строк поїздки, її мета, а також чи належно інший з батьків виконує свої батьківські обов’язки.
Так, один із батьків дитини самостійно вирішує питання щодо її тимчасового виїзду за межі України, якщо:
- рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини разом з ним;
- щодо до нього не застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з нею;
- строк поїздки не перевищує одного місяця;
- мета поїздки: лікування, навчання, участь дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, оздоровлення та відпочинок дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей тощо;
- інформування іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки (якщо відомо місце проживання), шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, із зазначенням мети виїзду, держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.
У випадку виникнення необхідності тимчасового виїзду дитини на строк до одного місяця та більше з метою, що зазначалася вище, той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує дане питання, якщо:
1) наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтверджена довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів (видається органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем);
2) наявна заборгованість зі сплати аліментів, підтверджена довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу.
Під час перетину державного кордону пред’являються оригінали зазначених документів або їх копії, засвідчені нотаріально чи органом, який їх видав, тобто довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів за відповідний період та за необхідності документ встановленої форми, виданий лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу.
Необхідно звернути увагу, що відповідно до пункту 721 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, один з батьків може звернутися до служби у справах дітей з метою отримання висновку про підтвердження місця проживання дитини саме для її тимчасового виїзду за межі України.
Однак, рішення/розпорядження районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади про затвердження такого висновку діє протягом одного року з дня набрання ним законної сили, на відміну від рішення суду або органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, що приймається з урахуванням статті 161 Сімейного кодексу України.
Надання дозволу на виїзд дитини за кордон за рішенням суду
Той з батьків, хто проживає окремо від дитини не ухиляється та належно виконує батьківські обов’язки, не має заборгованості зі сплати аліментів також має право подорожувати разом зі своєю дитиною за межами України. Для цього, він (вона) звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України, наприклад, з метою участі дитини в дитячих змаганнях або її відпочинку за кордоном.
У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто звертався за такою згодою, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків. Така справа розглядається відповідно до цивільного процесуального законодавства в рамках спрощеного позовного провадження не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
На сьогодні знаковим є рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 643/1090/17, відповідно до якого не зазначення позивачем конкретної адреси місця перебування дитини та не надання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України виключає можливість встановити обов’язкові обставини, а саме: чи буде такий дозвіл відповідати найкращим інтересам дитини.
Сама по собі можливість поїздки за кордон не є безумовним свідченням того, що така поїздка відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки істотне значення має країна поїздки, мета такої поїздки та її період.
Надання дозволу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретної адреси місця перебування дитини за межами України та не надання доказів на підтвердження повернення дитини на територію України створить ситуацію правової невизначеності та непрогнозованості.
Передбачається, що тепер суди з метою захисту прав іншого з батьків на участь у вихованні своєї дитини, а також інтересів самої дитини, детальніше досліджуватимуть докази під час розгляду справ про надання дозволу на її виїзд за межі України, у тому числі щодо країни прямування (воєнно-політична чи епідемічна обстановка, наявність в країні представництва України та укладених міжнародних договорів про співпрацю у сферах цивільних та сімейних правовідносин тощо), мети та строку поїздки.
Джерело: Юрист и закон
