Верховним Судом підготовлено черговий огляд практики Європейського суду з прав людини за лютий 2021 року.
Про це повідомляє «Я і Закон» з посиланням на пресслужбу суду.
Огляд містить опис резонансної справи XHOXHAJ v. Albania, яка стосується доброчесності суддів та декларування ними своїх активів, зокрема тягаря доведення законності їх походження. Розглянувши аргументи заявниці щодо незаконності її звільнення з посади судді у світлі статей 6 та 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЄСПЛ не визнав порушення цих статей і вказав, що в цілому звільнення судді було пропорційним, а провадження з перегляду такого заходу – справедливим.
Важливим у форматі сучасної комунікації «людина – держава» є рішення у справі STICHTING LANDGOED STEENBERGEN AND OTHERS v. The Netherlands. У цій справі заявники скаржилися на владу у зв’язку з тим, що проєкт рішення та його громадське обговорення було забезпечено лише онлайн. ЄСПЛ, беручи до уваги, зокрема, високі показники інтернет-покриття в Нідерландах та факт того, що практика оприлюднення повідомлень виключно онлайн-засобами вже мала місце впродовж певного періоду, встановив, що заявники не надали жодних аргументів, які могли б дозволити Суду дійти висновку про незабезпечення їх чіткою, практичною та ефективною можливістю висловити свої погляди та подати скаргу.
Прикладом виходу із глухого кута є справа IANCU v. Romania. У цій справі суддя, розглянувши справу у складі колегії, пішов у відставку, не підписавши судового рішення. Натомість це зробив голова суду. З огляду на конкретні обставини справи ЄСПЛ не встановив порушення.
Окрім цього, огляд містить перелік рішень, ухвалених ЄСПЛ у справах щодо України.
Ознайомитись з оглядом можна за посиланням.
