КГС ВС визначив обставини, за яких правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману.

Товариство (позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу активів.

Про це повідомляє пресслужба ВС.

Позивач наголошував на тому, що відповідач умисно ввів його в оману шляхом повідомлення обставин, що не відповідають дійсності, зокрема щодо можливості використання майна за цільовим призначенням, вартості майна та підстав його реалізації.

КГС ВС залишив без змін рішення та постанову попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову з огляду на таке.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у разі навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує про їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається неправдива інформація, або замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Отже, обман – це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі обставини й наслідки правочину, які насправді настати не можуть.

Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

20 червня 2019 року було оголошено проведення електронних торгів з реалізації майна, переможцем яких визнано позивача. За результатами зазначених торгів між відповідачем і позивачем  укладено договір купівлі-продажу активу.

Суди встановили, що позивач на час укладення договору був обізнаний стосовно майна, зокрема щодо порушення кримінального провадження, про визнання цього майна речовим доказом, про арешт майна та підстави реалізації такого майна.

При цьому участь в аукціоні з продажу активу та винесення пропозиції щодо ціни активу є добровільною дією юридичної особи.

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, свідчать про наявність волі позивача на укладення спірного правочину, обізнаність щодо майна на час укладення спірного правочину, підстав його реалізації та про відсутність умислу в діях відповідача. Факт обману позивача відповідачем при укладенні договору купівлі-продажу активів позивачем не доведено, як не доведено, що відповідач повідомляв інформацію, яка не відповідає дійсності, або замовчував обставини, що мали істотне значення для укладення правочину.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС у справі № 910/15715/19 можна ознайомитися за посиланням.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here