Міністерство культури та інформаційної політики України працює над створенням електронного реєстру нерухомої культурної спадщини, у якому відображатимуться дані про історичні, археологічні, архітектурні, ландшафтні пам’ятки, а також об’єкти містобудування, садово-паркового мистецтва та науки і техніки, що охороняються державою.
В Україні налічується майже 120 тисяч об’єктів нерухомої культурної спадщини, але до цього часу не існувало єдиного обліку. Більшість реєстрів велись у паперовій формі, або не велись взагалі, що загрожувало збереженню пам’яток.
Процес складається з трьох етапів:
- декларування об’єктів (перенесення даних про пам’ятки з паперових реєстрів в єдину електронну базу),
- верифікація,
- створення реєстру.
Наразі завершено перший етап — електронне декларування даних.
Впродовж п’яти місяців експерти з Обласних державних адміністрацій вносили в статичну базу даних відомості про об’єкти нерухомої культурної спадщини, які знаходяться в їх підпорядкуванні.
За інформацією, розміщеною на сайті Міністерство культури та інформаційної політики України, лідерами процесу декларування стали Луганська, Полтавська та Сумська області. Експерти з цих областей впоралися на 100% та віднайшли навіть ті пам’ятки архітектури та історії, які раніше не були включені до жодних реєстрів. Уповільнюють процес створення реєстру Київська, Хмельницька та Херсонська області — вони внесли 62, 62,2 та 72,5% даних відповідно.
Після того, як всі області України внесуть вичерпну інформацію про свої об’єкти, розпочнеться другий етап — двоетапна верифікація даних. Їх перевірятимуть спочатку керівники профільних департаментів обласних державних адміністрацій, а пізніше — співробітники Головного управління охорони культурної спадщини МКІП. Всі дії будуть підписуватись кваліфікованим електронним підписом для максимального контролю та прозорості процесів.
Єдиний цифровий реєстр нерухомої спадщини буде доступним для взаємодії з такими значущими системами, як E-construction, Держгеокадастр та іншими держреєстрами. Таким чином, будівельники зможуть оперативно отримувати дозвільні документи, співробітники правоохоронних органів — реагувати на правопорушення, а громадськості — контролювати процеси.
