Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 р. були внесені суттєві зміни щодо спрощення розгляду справ про стягнення аліментів шляхом їх розгляду в наказному та спрощеному позовному провадженні. Крім того, вказаним законом було змінено правовий статус аліментів та підвищення їх мінімального розміру до 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
25 липня 2018 року Президентом було підписано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту прав дитини на належне утримання», який теж вносить зміни у розмір аліментів, встановивши мінімальний гарантований розмір аліментів у 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину у розмірі 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
На сьогоднішній час існують багато випадків, коли одержувачі аліментів, бажаючи прирівняти розмір аліментів до встановленого законодавством мінімуму, звертаються до суду з позовною заявою про збільшення розміру аліментів на підставі зміни закону (зміна мінімального розміру з 30% до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку). Проте судова практика в подібних правовідносинах є різною.
Наприклад, Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 13 лютого 2018 року по справі №279/3855/17, відмовлено Особі_1 у збільшенні розміру аліментів з ? частини доходу боржника, але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку та встановленні його у розмірі ? частини доходу боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку у зв’язку зі зміною Закону.
В обгрунтування Постанови, суд апеляційної інстанції, зазначив, що відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Внесення змін до СК України щодо збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для збільшення визначеного судом розміру аліментів у розумінні ст. 192 СК України, оскільки зміна законодавства в частині визначення розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. В даному випадку питання визначення мінімального розміру аліментів, що підлягають стягненню із боржника, належить до повноважень державного виконавця.
Таж сама практика виникає при збільшенні розміру аліментів, які стягуються у твердій грошовій сумі. Наприклад, Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 23 травня 2018 року по справі № 280/1743/17, відхилено апеляційну скаргу Особи_3 на рішення суду першої інстанції у цивільній справі про збільшення розміру аліментів. ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача в твердій грошовій сумі — з 516,00 грн. до 930,00 грн. на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів збільшено розмір аліментів на одну дитину 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Прожитковий мінімум дитини від 6 років станом на 01.12.2017 року становить 1860 грн. У зв’язку з чим, просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 930 грн. Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю. Апеляційним судом було зазначено, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що зміна на законодавчому рівні мінімального розміру аліментів не є підставою для збільшення розміру аліментів. В даному випадку питання визначення мінімального розміру аліментів, що підлягають стягненню із боржника, належить до повноважень державного виконавця.
Таж сама практика, зокрема, Апеляційного суду Львівської області (постанова від 14 червня 2018 року по справі № 442/8757/17), Апеляційного суду Запорізької області (постанова від 15 лютого 2018 року по справі № 331/7311/17).
Проте, деякі апеляційні суди стають на бік одержувача аліментів та задовольняють подібні вимоги щодо збільшення мінімального розміру аліментів у зв’язку зі зміною закону. На підтвердження викладеного варто вказати на позицію Апеляційного суду Київської області під час розгляду цивільної справи № 382/1668/17 про збільшення розміру аліментів з 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Постановою Апеляційного суду Київської області від 04 липня 2018 року по вказаній справі було залишено рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу — без задоволення. На обгрунтування, суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідності до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таж сама практика, зокрема, Апеляційного суду Рівненської області (постанова від 12 квітня 2018 року по справі № 564/2520/17).
Також дуже гарним, для одержувачів аліментів, є практика Верховного Суду, викладена у постанові від 03 травня 2018 року по справі № 581/638/17-ц, де суд касаційної інстанції зазначив, що розмір стягнутих за рішенням суду аліментів не є незмінним та у випадку виникнення відповідних підстав може змінюватись. Прийняття Закону «Про внесення змін щодо мінімального розміру аліментів» спрямоване на посилення захисту права дитини на належне утримання, а тому є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Проаналізувавши вищевикладене, можемо дійти висновку, що існує неоднозначна судова практика у подібних справах, оскільки деякі суди відносять повноваження зі збільшення мінімального розміру аліментів у зв’язку зі зміною Закону до виконавчої служби, а інші суди самостійно виносять рішення і збільшують мінімальний розмір аліментів у відповідності до чинного законодавства.
Прийняття нового процесуального законодавства та встановлення певних фільтрів для оскарження в касаційному порядку подібних малозначних справ, ускладнює формування нової судової практики для покращення становища одержувачів аліментів та захисту прав дітей. У той час, чинне законодавства не наділяє повноваженням визначення мінімального розміру аліментів державного або приватного виконавця, а тому, постає необхідність у внесенні змін або до Сімейного кодексу України (до ст. 192), або до Закону України «Про виконавче провадження» щодо наділення повноваженнями державних або приватних виконавців на визначення мінімального розміру аліментів та автоматичного його збільшення у зв’язку зі зміною Закону.
Автор: Никита Богданов, юрист
