Проблема протидії домашньому насильству досить гостро постала у суспільстві і залишається актуальною до сьогодні. 7 грудня 2017 року прийнятий Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі − Закон), який набрав чинності 7 січня 2018 року.
Про це розповідають спеціалісти БПД, пише «Я і Закон».
Даним Законом визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Статтею 24 Закону визначено ряд спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед яких є терміновий заборонний припис та обмежувальний припис стосовно кривдника − особи, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Детальніше розповідає фахівець Калуського місцевого центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги Орест Жидан.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника − встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника − спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства (пункт 16 частини першої статті 1 Закон).
Терміновий заборонний припис є найбільш оперативним засобом протидії домашньому насильству, який виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Застосовується до кривдника строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків – оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Видача обмежувального припису здійснюється судом у порядку окремого провадження за зверненням постраждалої особи або її представника, батьків чи родичів дитини, опікуна, органу опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб, неявка належним чином повідомлених яких, не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.
Відповідно до частини другої статті 3505 Цивільного процесуального кодексу України суд має розглянути справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Згідно з пунктом 121 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» заявник звільнений від сплати судового збору за подання заяви про видачу обмежувального припису. Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Тому законодавством України визначено, що терміновий заборонний припис та обмежувальний припис є заходами впливу на кривдника, які можуть вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Оцінка ризиків при видачі термінового заборонного припису проводиться шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з’ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який враховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження в майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Суди на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов’язані із протиправною поведінкою такої особи.
Отже, терміновий заборонний припис та обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовими спеціальними заходами, виконуючими захисну та запобіжну функцію і направленими на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків.
