Видання «Я і закон» з посиланням на Мінюст нагадує, що 19 липня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин».
Цей закон вносить зміни у трудове законодавство України, зокрема, в умовах воєнного стану.
Тож Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції інформує про наступні зміни:
1. Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору.
2. Перелік підстав припинення трудового договору, визначений статтею 36 КЗпПУ, доповнено такими:
– смерть роботодавця – фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою
– смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим;
– відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.
3. Частину першу статті 41, яка визначає перелік випадків, у яких трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця (крім підстав, передбачених статтею 40 КЗпПУ), доповнено пунктом 6: неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій
4. Тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень лише для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури. При цьому пропорційно до збільшення норми праці здійснюють її оплату.
5. У період дії воєнного стану тривалість щорічної основної відпустки роботодавець може обмежити 24 календарними днями. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, не використані дні переносяться на період після припинення або скасування воєнного стану.
6.Працівники, які виїхали за межі України або внутрішньо переміщені особи, можуть піти у відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 90 календарних днів. При цьому час перебування у відпустці не входитиме до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
7. До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, не включається час, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.
8. Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором (частина перша статті 21 ЗУ «Про відпустки»).
9. Відповідно до нової редакції частини шостої статті 83 КЗпПУ, у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім’ї такого працівника, а у разі їх відсутності – входить до складу спадщини.
10. Скасовується право на виплату військовослужбовцям середнього заробітку за місцем роботи, яке за ними зберігається на час призову на військову службу відповідно до ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю.
11. Оновлено порядок призупинення дії трудового договору, а також визначено порядок оскарження наказів про призупинення дії трудового договору.
12. У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
13. Звернутися до суду про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, — у тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про розмір виплат.
14. З метою захисту прав працівників у період військового стану законом відновлено позапланові перевірки з питань дотримання законів про працю.
