Первинне порушення обвинуваченим вимог правил дорожнього руху полягало в тому, що він значно (більше ніж у два рази) перевищив допустиму в населеному пункті швидкість, рухаючись зі швидкістю щонайменше 111,07 км/год. Саме тому, як наслідок, у дорожній ситуації, що склалася, при створенні йому аварійної ситуації одним з потерпілих, обвинувачений не зміг зупинити транспортний засіб та уникнути зіткнення.
Автомобіль обвинуваченого перед початком гальмування рухався з перевищенням допустимої швидкості, та в процесі руху для водія виникла небезпека для руху у вигляді іншого автомобіля; у дорожньо-транспортній ситуації, що склалася, нормативні (належні) дії обвинуваченого регламентувалися вимогами п.п.12.4, 12.9 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України.
В даній дорожній обстановці обвинувачений мав технічну можливість уникнути зіткнення транспортних засобів шляхом виконання вимог п.п.12.3, 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, тобто шляхом руху з допустимою швидкістю та своєчасним екстреним гальмуванням. З технічної точки зору в даній дорожній обстановці, якщо б на момент застосування гальмування обвинуваченим автомобіль рухався з допустимою швидкістю, то він зупинився би, не доїжджаючи до місця зіткнення, чого було б достатньо для забезпечення безпеки руху у ситуації, що склалася.
В даній дорожній обстановці дії водія іншого автомобілю не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України та дорожньої розмітки 1.1 і з технічної точки зору знаходилися у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Жодних перешкод, які б завадили обвинуваченому дотримуватися встановленого в населеному пункті режиму швидкості, не було. Такі дії вчинені ним умисно і свідомо, у зв`язку з чим вказане порушення вимог правил дорожнього руху не може вважатися вимушеним.
Оскільки обвинувачений мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди шляхом руху з допустимою швидкістю та своєчасним гальмуванням, і достатньою умовою уникнення зіткнення був рух з допустимою швидкістю на момент застосування гальмування, то зазначене свідчить про наявність причинного зв`язку між його діями та настанням ДТП, внаслідок якого настали відповідні суспільно небезпечні наслідки.
Таким чином, обвинувачений міг та повинен був передбачити суспільно небезпечні наслідки умисного порушення ним вищезазначених вимог правил дорожнього руху.
Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 759/14983/19.
