Інколи трапляється, що спадкодавець позбавляє спадкоємців першої черги права на спадщину. Однак, для захисту вразливої категорії з числа спадкоємців першої черги передбачена обов’язкова частка у спадщині. Хто має це право і як його реалізувати, роз’яснює Мінюст.
Відповідно до ст. 1241 Цивільного Кодексу України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Малолітньою вважається дитина до досягнення нею 14 років.
Неповнолітньою вважається особа у віці від 14 до 18 років.
Непрацездатними вважаються особи, які досягли пенсійного віку, або особи з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку зі втратою годувальника відповідно до закону, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.
Якщо неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності (у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у випадку, якщо особа, яка досягла 16 років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини, вона також зберігає за собою право на обов’язкову частку.
Якщо особа досягла пенсійного віку, але продовжує трудову діяльність, вона не позбавляється права на обов’язкову частку у спадщині. В осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових підставах, право на обов’язкову частку у спадщині не виникає.
Спадкоємці інших черг, а також онуки і правнуки спадкодавця, батьки яких померли до відкриття спадщини, не мають права на обов’язкову частку при спадкуванні за заповітом.
Коло спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.
Право на обов’язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов’язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов’язкову частку. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, то вони мають право звернутися з відповідним позовом до суду.
Право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії.
Спадкоємець може відмовитися від права на обов’язкову частку у спадщині, подавши нотаріусу заяву про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст ст. 1241 Цивільного Кодексу України йому роз’яснено і він не претендує на одержання обов’язкової частки у спадщині.
