Право довірчої власності — це особливий вид права власності, що виникає внаслідок закону або договору. Його своєрідністю є те, що право довірчої власності має подвійну природу, обумовлену Цивільним кодексом України, а також Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно”.
Так, право довірчої власності може виступати як інше речове право, похідне від право власності, яке виникає на підставі договору про управління майном, за яким одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) (стаття 1029 Цивільного кодексу України). При цьому, головною особливістю у даному випадку є те, що право власності на майно залишається в установника управління.
Однак, починаючи з жовтня 2019 року, коли було внесено зміни до Цивільного кодексу України, право довірчої власності набуло також форми особливого способу забезпечення виконання зобов’язання виключно за кредитним договором, договором позики, схожим за своєю правовою природою з іпотекою.
Коротко про його суть.
При укладенні договору про встановлення довірчої власності, що підлягає нотаріальному посвідченню, право власності на майно переходить від довірчого засновника (боржника, що є власником майна) до довірчого власника (кредитора). Однак, правомочності щодо розпорядження майном у довірчого власника досить обмежені: він не має права самостійно відчужувати таке майно, крім як для звернення стягнення на нього, а також викупу його для суспільних потреб у порядку, встановленому законом.
Довірча власність на нерухоме майно підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і виникає з моменту такої реєстрації, при цьому, право власності особи, яка передала своє майно у довірчу власність, припиняється.
Об’єктом довірчої власності може бути майно, яке може бути відчужено і на яке може бути звернено стягнення. Не можуть бути об’єктом довірчої власності корпоративні права.
Після повного виконання боржником своїх зобов’язань перед кредитором, останній зобов’язаний протягом 5 робочих днів передати право власності на об’єкт довірчої власності боржнику (колишньому власнику), що оформляється актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі нерухомого об’єкта довірчої власності підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Підсумовуючи, потрібно зазначити, що Цивільним кодексом України прямо передбачено обов’язок кредитора запропонувати боржнику можливість забезпечити виконання своїх зобов’язань іншим способом, ніж договором про встановлення довірчої власності. Враховуючи той факт, що боржник вільний у виборі способу забезпечення своїх зобов’язань, даний інститут навряд чи набуде широкої популярності та витіснить таку популярну, звичну та, насамперед, зрозумілу для українців іпотеку.
