Частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені договором.
Договір є обов’язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
У частині першій статті 1050 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного повернення позичальником суми позики він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Таким чином, якщо між особами існують договірні правовідносини з позики, якщо позичальником не виконані зобов’язання перед позикодавцем, кошти, отримані у позику, не повернуті, наявні правові підстави для стягнення у судовому порядку з позичальника на користь позикодавця заборгованості у валюті, визначеній договором, а також стягнення 3 % річних від простроченої суми.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання.
При цьому, якщо договором не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України, то немає правових підстав для перерахунку боргу у гривні за офіційним курсом НБУ.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі, а не її еквівалент у національній валюті України.
Отже, 3 % річних розраховуються з урахуванням заборгованості у розмірі, визначеному у договорі (розписці), помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, до дня ухвалення судового рішення.
Крім того, у разі, якщо за договором позики заборгованість визначена у національній валюті, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України наявні підстави для стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
