Відповідно до положень п. 7 ч. 1 ст. 393, ч. 2 ст. 309, п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України потерпілий або його законний представник чи представник не є особами, які мають право оскаржити в апеляційному порядку постановлену на стадії досудового розслідування ухвалу слідчого судді про скасування повідомлення про підозру.
Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши касаційні скарги представника потерпілого – адвоката та заступника Генерального прокурора на ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді місцевого суду щодо скасування повідомлення особі про підозру у домашньому насильстві (ст. 126-1 КК України).
Як зазначила ОП ККС ВС, суб’єктний склад забезпечувальних проваджень не є тотожним суб’єктному складу основного кримінального провадження. Саме такий підхід, на думку палати, відображає логіку законодавця стосовно нормативної регламентації забезпечувальних проваджень. Інше свідчило б про недотримання законності як загальної засади кримінального провадження, відповідно до якої, згідно з доктринальним тлумаченням, особа має бути своєчасно допущена до провадження, їй повинні бути роз’яснені її права та обов’язки і надана реальна можливість реалізувати права.
Потерпілий є учасником кримінального та судового провадження, однак на загальних підставах, але до жодної із сторін кримінального провадження не належить. Лише у випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді, а потерпілий погодився підтримувати обвинувачення в суді, такий потерпілий користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду (частини 2 та 4 ст. 340 КПК України). Потерпілий на стадії досудового розслідування правами сторони обвинувачення не наділений та, відповідно, не користується, а перелік його прав та обов’язків передбачено у статтях 56–57 КПК України.
Так, порядок оскарження ухвал слідчого судді, які постановлені під час досудового розслідування, та їх перелік передбачені частинами 1, 2 ст. 309 КПК України. Серед таких ухвал значиться й ухвала слідчого судді про скасування повідомлення про підозру, яка в силу положень ч. 2 зазначеної норми КПК України може оскаржуватися під час досудового розслідування в апеляційному порядку.
Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено в ст. 393 КПК України. Водночас, відповідно до положення п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати потерпілий або його законний представник чи представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції.
Отже, з огляду на положення правових норм законодавчо не визначено право потерпілого, його законного представника чи представника оскаржити в апеляційному порядку постановлене слідчим суддею судове рішення про скасування повідомлення про підозру.
Крім того, про відсутність у потерпілого або його законного представника чи представника права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, постановленої за результатом розгляду скарги про скасування повідомлення про підозру, свідчать і положення п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України. Відповідно до згаданих вимог законодавець надав право оскарження повідомлення про підозру лише самому підозрюваному, його захиснику чи законному представнику, таким чином визначивши коло осіб, інтересів яких це стосується. Відсутність у потерпілого або його законного представника чи представника права оскарження повідомлення про підозру свідчить і про відсутність можливості оскаржити рішення слідчого судді в апеляційному порядку.
Постанова ККС ВС у справі № 756/10189/20 (провадження № 51-517кмо21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/100214761.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here