Із набранням чинності нової редакції КАС України кардинально змінився підхід до визначення складу витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування. На відміну від попередньої редакції процесуального закону, яка обмежувала належні до присудження з суб’єкта владних повноважень витрати на правову допомогу граничним розміром, чинна редакція таких застережень не містить. Водночас, законодавцем було підвищено вимоги до документів, якими підтверджуються та обґрунтовуються понесені учасником справи витрати на правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі – сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат вирішення справи безпосередньо пов’язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Указане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом та знайшло свій вияв, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17 (73021615) та від 11.04.2018 у справі №814/698/16 (73356068).
Крім того, звертаємо увагу, що у своєму рішенні від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 (76885538) Верховний Суд зауважив, що на підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
При цьому вважаємо за необхідне звернути увагу, що зміст ст. 134 КАС України свідчить, що підлягають розподілу судові витрати на професійну правничу допомогу, яка надається саме адвокатами. Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Таким чином, вимоги щодо розподілу судових витрат, згідно розрахунку судових витрат, який зроблений позивачем, в частині надання правової допомоги особами, які не є адвокатами не підлягають задоволенню. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (76397938).
Також у даному рішенні, поряд з іншим, підкреслено на необхідності детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за недоцільні, дублюючі одна одну, послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків. Крім того, у даному ж рішенні вказано й про те, що витрати за час перебування адвоката у судовому засіданні повинні підтверджуватися хронометричними даними протоколу судового засідання.
Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі №821/1594/17 (74028749) та від 19.10.2018 у справі №813/4989/17 (77248296), для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15.12.2017 договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218.
Разом з тим, варто відзначити, що у своїй постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 (76885538) Верховний Суд підкреслив, що у межах встановлення обсягу фактично понесенних витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі не вирішується питання обліку отриманих доходів адвокатом та в подальшому їх оподаткування. У даній справі суд касаційної інстанції відхилив посилання суб’єкта владних повноважень на неподання адвокатом Книги обліку доходів і витрат в якості підстави для відмови у відшкодуванні витрат
на правничу допомогу.
Отже, з урахуванням викладених вище позицій суду касаційної інстанції, вважаємо навести орієнтовний перелік документів, необхідних для підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу:
• договір про надання правової допомоги;
• розрахунок платної правової допомоги, який повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Час, витрачений у судових засіданнях, має дорівнювати часу фактичної участі представника у судовому засіданні (засіданнях), що повинно бути відображено у протоколі (протоколах) судового засідання.
• акт приймання-передачі послуг за договором;
• документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку;
• у випадку надання професійної правничої допомоги самозяйнятою особою — докази ведення нею Книги обліку доходів та витрат.
Автор: Артем Марченко,
Шостий апеляційний адміністративний суд
