Верховный Суд своим постановлением от 6 марта 2018 года подтвердил устоявшуюся позицию о том, что определение суда о проведении экспертизы не подлежит обжалованию.

Кассационный хозяйственный суд отклонил доводы жалобщиков в кассационных жалобах о безосновательности приостановлении производства по делу, поскольку действующим на время вынесения судами предыдущих инстанций обжалуемых решений процессуальным законодательством было предусмотрено право суда приостановить производство по делу в связи с назначением судебной экспертизы и такое приостановление обусловлено необходимостью направить материалы дела в экспертное учреждение, которому поручено проведение экспертизы, что делает невозможным рассмотрение дела в течение времени нахождения материалов дела в экспертном учреждении.

Коллегия судей Верховного Суда не приняла во внимание утверждение жалобщиков о том, что у местного хозяйственного суда отсутствовали основания для назначения по данному делу судебной экспертизы, а ее проведение является нецелесообразным, поскольку такие доводы по своему содержанию касаются определения о назначении судебной экспертизы по делу, которое в соответствии с положениями хозяйственного процессуального кодекса Украины не подлежит пересмотру ни в апелляционном, ни в кассационном порядке.

Кроме того, в решении Европейского суда по правам человека по делу «Дульский против Украины» (заявление № 61679/00) указано, что экспертиза, назначенная судом, является одним из средств установления или оценки фактических обстоятельств дела и потому составляет неотъемлемую часть судебной процедуры; более того, суд решает вопрос о получении дополнительных доказательств и устанавливает срок для их получения.

Приостановление производства по делу на время проведения судебной экспертизы является правом хозяйственного суда, обусловлено невозможностью разрешения спора по существу в отсутствие выводов об установлении фактов, которые могут быть установлены только экспертом. Экспертиза назначается в случае, когда заключение эксперта не могут заменить другие средства доказывания, решение суда должно приниматься в полном соответствии с нормами процессуального и материального права, с полным и объективным исследованием обстоятельств и доказательств.

Учитывая изложенное, коллегия судей отклонила доводы жалобщиков о том, что назначение экспертизы по делу является затягиванием рассмотрения дела, поскольку назначение экспертизы по данному делу направлено на установление доказательств, имеющих значение для разрешения данного спора, и не свидетельствует о затягивании рассмотрения дела, о чем правильно указал суд апелляционной инстанции.


Державний герб України

Верховний Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

справа №  910/11455/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. — головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційних скарг Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Заступника прокурора міста Києва

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Спичака О.М.

від 27.09.2017 року (про призначення судової експертизи)

на ухвалу Господарського суду міста Києва

у складі судді Спичака О.М.

від 27.09.2017 року (про зупинення провадження у справі)

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чорної Л.В., Тищенко О.В., Отрюха Б.В.

від 07.11.2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача — Державне підприємство «Донецька залізниця»,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому з урахуванням  заяви  про  збільшення  позовних  вимог  від   29.06.2016  року   (т.2, а.с. 158-160), просило стягнути з відповідача, як правонаступника Державного підприємства «Донецька залізниця» — позичальника за укладеними з позивачем кредитними договорами № 13.11-555 від 07.11.2013 року, № 13.11-556 від 07.11.2013 року та № 13.11-557 від 07.11.2013 року, 18 766 420,62 доларів США заборгованості по сплаті тіла кредиту за зазначеними кредитними договорами, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 року становило 467 051 958,01 грн., 3 285 116,99 доларів США заборгованості по сплаті відсотків за кредитами, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 року становило 81 758 815,58 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позичальник — Державне підприємство «Донецька залізниця» не виконує прийняті на себе зобов’язання за зазначеними кредитними договорами зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв’язку з чим відповідно до умов кредитних договорів зобов’язаний достроково повернути позивачу отримані за договорами кредитні кошти у повному обсязі та сплатити прострочену заборгованість за відсотками за користування кредитом. З огляду на те, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови КМУ № 200 від 25.06.2014 року «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та його Статуту є правонаступником усіх прав та обов’язків Державного підприємства «Донецька залізниця», то саме відповідач — Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» має відповідати за зобов’язаннями Державного підприємства «Донецька залізниця», що випливають з кредитних договорів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» 18 766 420,62 доларів США кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 року становило 467 051 958,01 грн., 3 285 116,99 доларів США процентів, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.06.2016 року становило 81 758 815,58 грн.

Постановою Вищого господарського суду України 23.11.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року скасовано, а справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складу суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року призначено судову експертизу по справі №910/11455/16 для з’ясування обставин щодо передання Державним підприємством «Донецька залізниця» в процесі реорганізації шляхом злиття Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» зобов’язань за кредитними договорами, за якими відбувається стягнення у даній справі.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що для з’ясування зазначених обставин необхідним є застосування відповідних методів та методик дослідження бухгалтерського та податкового обліку суб’єктів господарювання, що не може бути здійснено господарським судом самостійно без залучення відповідних фахівців, оскільки потребує спеціальних знань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року зупинено провадження у справі № 910/11455/16 на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваної ухвали, до проведення експертизи та отримання висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року апеляційне провадження в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про призначення судової експертизи припинено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про зупинення провадження у справі №910/11455/16залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що Господарським процесуальним кодексом України в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваних ухвали та постанови, не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи, оскарженню підлягає лише ухвала місцевого господарського суду про зупинення провадження у справі, яка, за висновком суду, є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону, оскільки чинним на час винесення оскаржуваної ухвали процесуальним законодавством, зокрема пунктом 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, було передбачено право суду зупинити провадження у справі у зв’язку з призначенням експертизи і суд першої інстанції у даній справі реалізував надане йому законом право на зупинення провадження у справі з підстав призначення судової експертизи.

Заступник прокурора міста Києва та відповідач у справі — Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» 27.11.2017 року подали до Вищого господарського суду України через Київський апеляційний господарський суд касаційні скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2017 року та на ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року у справі № 910/11455/16 про призначення судової експертизи та зупинення провадження до отримання висновку судової експертизи.

05.02.2018 року касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Заступника прокурора міста Києва були передані Вищим господарським судом України до Касаційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 05.02.2018 року та протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 05.02.2018 року для розгляду касаційних скарг Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Заступника прокурора міста Києва визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. — головуючий (доповідач), Студенець В.І., Вронська Г.О.

Ухвалою Верховного Суду у зазначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 року касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Заступника прокурора міста Києва призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 06.03.2018 року

У касаційних скаргах Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та Заступник прокурора міста Києва просять скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2017 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про призначення судової експертизи та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про зупинення провадження у справі № 910/11455/16, а справу передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційних скарг скаржники посилаються на порушення господарськими судами норм процесуального та матеріального права. Скаржники зазначають про те, що у місцевого господарського суду були відсутні підстави призначати у даній справі судову експертизи, її проведення є недоцільним, оскільки обставини правонаступництва Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» прав та обов’язків Державного підприємства «Донецька залізниця» не потребує спеціальних знань, є правовим питанням, має розглядатися виключно в судовому порядку за наявними в матеріалах справи доказами та з обов’язковим урахуванням положень чинного законодавства, яке регулює питання правонаступництва Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», зокрема положень Постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 року, а також з урахуванням висновків Верховного Суду України, викладених в ряді постанов щодо зазначеного питання. Крім того, скаржники з посиланням на статтю 55 Конституції України, правову позицію Конституційного Суду України, викладену в пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003, підпункті 3.2. пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 у справі №1-12/2012, зазначають про те, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку, а відсутність в Господарському процесуальному кодексу України, чинному на час винесення оскаржуваних ухвал та постанови, прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов’язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства за відсутності прямої заборони в законі на їх оскарження. Така відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

02.03.2018 року від Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Касаційного господарського суду надійшов відзив на касаційну скаргу Прокуратури міста Києва, в якому повністю погоджується з доводами скаржника та просить задовольнити касаційну скаргу Прокуратури міста Києва, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2017 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про призначення судової експертизи та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про зупинення провадження у справі № 910/11455/16, а справу передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Позивач та третя особа у встановлений в ухвалі Верховного Суду від 13.02.2018 року строк відзив на касаційні скарги не подали.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз’яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, призначення судової експертизи.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2017 року, ухвали місцевого господарського оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

У статті 106 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Зазначений перелік не містить ухвал про призначення судової експертизи.

Таким чином, ні статтею 106 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, яка містить перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення місцевого господарського суду, ні статтею 41 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, яка регламентує порядок призначення та проведення судової експертизи, ні іншими нормами кодексу в редакції, чинній до 15.12.2018 року, оскарження ухвали про призначення судової експертизи не передбачено.

Разом з тим, частиною 5 статті 79, а також пунктом 6 частини 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, передбачено можливість оскарження ухвали про зупинення провадження у справі.

Таким чином, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, якщо в апеляційній скарзі чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв’язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач та Прокуратура міста Києва в апеляційних скаргах оскаржували ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про призначення судової експертизи та про зупинення провадження у справі у зв’язку з призначенням експертизи.

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 року про призначення судової експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки її оскарження не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року.

Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, передбачав два види зупинення провадження у справі: обов’язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов’язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 ГПК України), і факультативний, необов’язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (пункт 1 частини 2 статті 79 ГПК України).

Виходячи зі змісту частини 2 статті 79 Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, необхідною передумовою для застосування необов’язкового (факультативного) виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог, зокрема призначення судової експертизи у справі. Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, призначення судової експертизи можливе у випадку, коли під час вирішення господарського спору виникають питання, які потребують спеціальних знань.

Враховуючи те, що місцевим господарським судом у справі було призначено судову експертизу для роз’яснення питань, що виникли під час вирішення господарського спору (щодо передання Державним підприємством «Донецька залізниця» в процесі реорганізації шляхом злиття Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» зобов’язань за кредитними договорами, за якими відбувається стягнення у даній справі) і потребують спеціальних знань, суд в межах своїх повноважень, згідно з частиною 2 статті 79 Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2018 року, правильно зупинив провадження у справі, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду відхиляє доводи скаржників у касаційних скаргах про безпідставність зупинення провадження у справі, оскільки чинним на час винесення судами попередніх інстанцій оскаржуваних ухвал та постанови процесуальним законодавством було передбачено право суду зупинити провадження у справі у зв’язку з призначенням судової експертизи і таке зупинення зумовлене необхідністю направити матеріали справи до експертної установи, якій доручено проведення експертизи (у даній справі — Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз), що унеможливлює розгляд справи протягом часу знаходження матеріалів справи в експертній установі.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржників про те, що у місцевого господарського суду були відсутні підстави для призначення у даній справі судової експертизи, а її проведення є недоцільним, оскільки такі доводи за своїм змістом стосуються ухвали про призначення судової експертизи у справі, яка відповідно до положень господарського процесуального кодексу України не підлягає перегляду ні в апеляційному, ні у касаційному порядку.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід’ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, рішення суду має прийматися у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права, з повним та об’єктивним дослідженням обставин та доказів. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржників про те, що призначення експертизи у справі є затягуванням розгляду справи, оскільки призначення експертизи у даній справі спрямоване на встановлення доказів, які мають значення для вирішення даного спору, і не свідчить про затягування розгляду справи, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, а твердження скаржників про порушення і неправильне їх застосування господарським судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим підстави для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови відсутні.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційні скарги — без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд — ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 року у справі № 910/11455/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          О. Баранець

Судді                                                                                                    Г. Вронська

          В. Студенець

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here