Верховный Суд опубликовал очередной обзор судебной практики Европейского суда по правам человека.
Этот обзор содержит, помимо прочего, два дела, решение по которым вынесены против Украины: SABADASH v. UKRAINE и SHVETS v. UKRAINE.
Так, по делу SHVETS v. UKRAINE, в которой заявитель жаловался, что органы государственной власти не обеспечили ему возможности общения с внучкой, которая проживала со своей матерью. Последняя оказала препятствия в общении заявителя с ребенком вопреки решению, которое было принято национальным судом. ЕСПЧ в связи с этим констатировал нарушение Украиной ст. 8 Конвенции о защите прав человека и основных свобод (право на уважение частной и семейной жизни) и, приняв во внимание свой предыдущий опыт в делах такой категории против Украины, отметил, что исполнительное производство по делам по уходу за детьми имеет структурные и системные недостатки.
Ознакомится с полным обзором можно по ссылке.
П»ять років виконувати провадження про стягнення заробітної плати це не дуже файно. Проблема дійсно в Законодавсті. Перший варіант — чи було здійснено заходів по забезпеченню позову. Як показує практика, суди не дуже задовольняють заяви про забезпечення позову, які подані физичними особами, що намагаються захистити свої права щодо заробітної плати. Другий варіант — на якій стадії знаходилось підприємство з 2010 по 2015 р. у відповідності до З.У. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме на стадії санації чи ліквідації або взагалі у 2010 році не застосовувались заходи вищезазначено Закону. Третій варіант — які заходи примусового виконання були здійсненні Державною виконавчою службою (ДВС) і у якому порядку — накладення арешту на майно та кошти боржника, опис та арешт майна боржника. Саме тут закопана собака, а саме пред»явили до виконання виконавчі документи, державний виконавець відкрив вик. провадження та виніс пост. про накладення арешту на майно та кошти боржника (по майну це рухоме (транспортні засоби) та не рухоме (будівлі)) — прийшла відповідь на запит, що транспортні засоби відсутні, не рухоме відсутнє або інша відповідь, що не можливо виконати у звя»зку з тим, що вже накладено арешт. Тут може бути багато варіантів. Головна помилка, що державний виконавець не проводить опис та арешт майна по місцю знаходження майна. Все це пов»язано як раз із Законодавством «Про виконавче провадження» — прийшов на підприємство, взяв баланс (якщо дадуть) та почав описувати обладнання (яке коштує не дешево), що далі, а далі його треба передати на відповідальне зберігання стягувачу або боржнику. Тобто, якщо стягувачу то треба демонтувати — вже не можливо, стягувачи фіз. особи по заробітній платі це щось фієричне ( не проавансувати проведення примусових дій, не взяти участь у таких діях — вони не бажають). Боржнику — той відмовляється, як правило представник заявляє, що я не я і хата не моя — не має таких повноважень. Все крапка — приїхали. Були інші випадки, коли деж. виконавець опечатував цех — це взагалі не сінитниця. Тобто, держ. виконавець бере на себе обов»язок зберігання. Він же не охоронець. ДВС не має можливості самостійно без участі сторін — демонтувати, вивезти або поставити охорону арештовано майна