Нерідко людині потрібен не тільки професійний переклад документів, але й підтвердження їх законності, а також справжності підпису перекладача, який здійснював цей переклад. З цією метою і відбувається нотаріальне засвідчення перекладу.
Про це розповідають у Мінюсті, пише «Я і Закон».
Засвідчити правильність перекладу документа з однієї мови на іншу має право будь-який нотаріус України – як державний, так і приватний. Також, відповідно до ст. 38 Закону «Про нотаріат», засвідчити правильність перекладу можуть консульські установи України.
Нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з’єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.
Наголошуємо, що нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
Документи можуть надаватися як фізичними особами (це, до прикладу, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть, паспорт, трудова книжка тощо), так і юридичними особами (статут, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, ліцензія тощо).
Документи, які складені за кордоном, приймаються нотаріусом для вчинення перекладу за наявності апостиля або відмітки про їх легалізацію.
Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо одночасно вчиняється й переклад на іншу мову, то переклад розміщується поруч із текстом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався з лівого боку, а переклад – з правого. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу розмішується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус. Перекладач разом з документом, що встановлює його особу, повинен надати документ, який підтверджує його кваліфікацію.
Якщо нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї мови на іншу, тексти перекладів викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів як на лицьовому, так і на зворотному боці цих бланків.
