іністр соціальної політики України Марина Лазебна повідомила, що Уряд ухвалив напрацьоване Мінсоцполітики рішення, яке забезпечує можливість для людей у складних життєвих обставинах, зокрема літніх людей та людей з інвалідністю, отримати необхідні соціальні послуги екстрено (кризово) в умовах воєнного стану.
Ухвалене рішення серед іншого передбачає, що люди похилого віку та люди з інвалідністю під час воєнного стану зможуть отримати життєво необхідні соціальні послуги, в тому числі притулку або стаціонарного догляду, лише за заявою, а відповідні рішення уповноважені органи або надавачі послуг прийматимуть протягом 1 доби.
«Нам було важливо під час воєнного стану забезпечити для всіх людей з інвалідністю та людей похилого віку, які цього потребують, можливість якнайшвидше отримати притулок та необхідний догляд, в тому числі в стаціонарних умовах в будь-якому місці України, де вони перебувають, незалежно від задекларованого місця проживання.
Під час воєнних дій швидкість прийняття таких рішень – часто питання життя та смерті в буквальному сенсі. Тому ми зробили так, щоб під час воєнного стану в крайньому разі достатньо було однієї заяви, яку можна подати не лише до уповноваженого органу, але безпосередньо до надавача послуг. І щоб від моменту її подання до отримання послуги минало не більше доби, а не 10», — прокоментувала Марина Лазебна.
Відповідно до ухваленого рішення Уряду під час воєнного або надзвичайного стану людям з інвалідністю та літнім людям екстрено (кризово) можуть надаватися наступні соціальні послуги:
• інформування, консультування, консультативний кризовий телефон,
• надання притулку, нічний притулок, короткотермінове проживання;
• екстрене (кризове) втручання,
• представництво інтересів,
• підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, бездомних осіб,
• соціальний супровід сімей або осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах,
• догляд вдома, догляд стаціонарний, денний догляд, денний догляд дітей з інвалідністю, паліативний догляд,
• соціально-психологічна реабілітація,
• натуральна допомога,
• переклад жестовою мовою,
• транспортні послуги.
При відсутності необхідних документів для їх отримання достатньо лише одного документа:
• заяви від людини (для дієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена);
• заяви від законного представника (для недієздатних осіб, яким призначено опікунів);
• повідомлення уповноваженої особи органу опіки та піклування (для недієздатних осіб, які не мають законного представника).
Заяву про надання соціальних послуг можна подати до:
• уповноваженого органу соцзахисту за місцем звернення, незалежно від задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, що потребує соціальної послуги,
• безпосередньо до надавача соціальних послуг.
Рішення про надання послуг екстрено (кризово) приймається уповноваженим органом або надавачем соціальних послуг невідкладно та протягом однієї доби забезпечується їх надання.
При цьому надавач соціальних послуг вживає заходів із відновлення паспорта або іншого документу, що підтверджує особу людини. Після завершення воєнного стану особа, яка подала заяву, протягом місяця надає уповноваженому органу документи, необхідні для прийняття рішення про надання соціальних послуг, які не було подано раніше.
Для того, щоб під час війни розширити можливості для людей отримувати соціальні послуги, Уряд також спростив критерії діяльності надавачів соціальних послуг на час воєнного або надзвичайного стану.
Зокрема, вони зможуть залучати до надання послуг працівників і волонтерів, які не мають документів, що підтверджують їхній фаховий рівень. Також не буде прийматись до уваги наявність або відсутність фінансової заборгованості. Натомість надавачі окремих соціальних послуг, які мають відповідати спеціальним критеріям, повинні підготувати та облаштувати укриття для отримувачів послуг та персоналу.
До кола суб’єктів, які можуть виявляти осіб у складних життєвих обставинах, Уряд включив волонтерів, адже здійснюючи волонтерську діяльність, роздаючи гуманітарну допомогу, волонтери можуть виявляти осіб похилого віку, осіб з інвалідністю, які залишились вдома і потребують сторонньої допомоги.
