Пройшло вже більше ніж півроку з того моменту, як набули чинності зміни до КПК України в частині можливості оскарження повідомлення про підозру. Сформована за цей час судова практика свідчить про небажання слідчих суддів проводити аналіз оголошеної підозри та перевіряти докази, якими вона обґрунтовується посилаючись на те, що докази досліджуються судом при розгляді справи по суті. Тим самим слідчі судді «вмивають руки» та фактично ігнорують функцію судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Але ж як діяти стороні захисту, коли орган досудового розслідування, фактично ігноруючи норми процесу, безпідстано вносить відомості про оголошення підозри до ЄРДР та продовжує здійснювати подальші процесуальні дії з урахуванням такої події?
Захисникам слід оскаржувати такі дії, не обмежуючись процесуальним формулюванням вимог, та більш розгорнуто викладати правову позицію стосовно кожної підстави визнання вчиненої дії або допущеної бездіяльності органом досудового розслідування незаконною.
Саме таким чином було фактично «скасовано повідомлення про підозру» Апеляційним судом Миколаївської області.
«Вручення повідомлення про підозру повинно бути належним чином підтверджене особою, яка отримала повідомлення або ознайомлена з її змістом іншим шляхом. Сам факт його направлення поштою не є доказом вручення.»
Така позиція була висловлена Апеляційним судом Миколаївської області в ухвалі №489/4210/18 від 14.09.2018 року.
Так, слідчим було винесено повідомлення про підозру особі та в цей же день направлено повідомлення засобами поштового зв’язку рекомендованим повідомленням.
Надалі, слідчим було внесено відомості до ЄРДР у вказаному кримінальному провадженні щодо повідомлення про підозру.
При цьому, поштове відправлення з повідомлення про підозру фактично не було вручено та було повернуто слідчому з відміткою про неможливість вручення.
Після отримання інформації про невручення особі повідомлення про підозру слідчим не було виключено з ЄРДР у вказаному кримінальному провадженні про дату та час повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.
А, оскільки поштове відправлення адресатом не отримано, відповідно, повідомлення про підозру не допустимо вважати врученим.
Оскарження бездіяльності слідчого щодо виключення відомостей з ЄРДР КПК України не передбачено, проте є можливість включити такі вимоги в скарзі на повідомлення про підозру.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру.
В даній справі сторона захисту звернулась до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні. Однією із вимог скарги було зобов’язати слідчого виключити відомості з ЄРДР про дату та час повідомлення про підозру. Слідчий суддя відмовив в задоволенні скарги, оскільки ст. 303 КПК України не передбачає оскарження такої бездіяльності. Дане рішення було оскаржено в апеляційному порядку на підставі прямої дії норм Конституції України.
Апеляційний суд Миколаївської області задовольнив вказану апеляційну скаргу в даній частині з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваним є зокрема особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак не вручене їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію, яке повинно мати певну форму і зміст.
Згідно з ч. 2 ст.135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сімї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Так, Апеляційний суд Миколаївської області дійшов до висновку, що доводи захисника про те, що повідомлення про підозру, фактично не вручене його підзахисному — є слушними, оскільки слідчим не надано доказів виконання вимог ч. 2 ст. 135 КПК України.
Сам лише факт направлення поштою повідомлення про підозру не є доказом вручення його повідомлення. Оскільки, відповідно до положень ст. 136 КПК України, таке вручення повинно бути належним чином підтверджене особою, яка отримала повідомлення або ознайомлена з її змістом іншим шляхом.
Хоча доводи щодо фактичної необґрунтованості підозри судом не були прийняті до уваги, вважаю, що суттєве порушення норм процесу з боку слідчого дозволило захисту позбавити Клієнта статусу підозрюваного.
Надалі стороною захисту були скасовані постанови про оголошення особи в розшук, про зупинення досудового розслідування та інші документи органу досудового розслідування.
Автор: В’ячеслав Коломійчук,
юрист, помічник адвоката
