Кандидат юридических наук, ассистент кафедры гражданского процесса НУ «Одесская юридическая академия» Сусанна Сулейманова .
Останнім часом економіка України перебуває в стадії глибокої кризи. Темпи падіння добробуту населення продовжують наростати. На фоні складної економічної ситуації, в Україні з’явилась велика кількість небанківських фінансових установ: кредитних спілок, фінансових компаній та, так званих, «приватних інвесторів», які пропонують позичити швидко грощі. Умови кредитування різні, але, як правило, не на користь позичальника. Ставки позики сягають від 48 до 120 % в рік.
В період дії строку договору позики позикодавець не має права змінювати процентну ставку, якщо тільки позичальник не уклав з ним додаткову угоду про підвищення процентів.
На практиці дуже часто трапляються випадки, коли лихварі в односторонньому порядку підвищують проценти по кредитам.
Наведу типову життєву ситуацію, яка сталася в нашому славному приморському місті. У жовтні 2012 року між громадянином А. та громадянином П. був укладений письмовий договір позики, за яким останній отримав позику у розмірі 28 172 грн. з встановленням плати за користування позикою у розмірі 36% річних (три відсотки в місяць – 850 грн.) на строк 24 місяці. Про факт передачі та, відповідно, отримання коштів сторони вчинили свої підписи в письмовому договорі та у розписці.
Зобов’язання позичальником не було виконане.
У вересні 2016 року, позикодавець гр. А. звертається до суду з позовом до гр. П. про стягнення боргу за договором позики, в якому просить стягнути з позичальника на його користь 1 693 425 грн. (120 % річних), мотивуючи свої вимоги тим, що гр. П. порушив умови договору, сплативши щомісячні платежі за користування позикою лише у червні 2013 року в розмірі 500 грн. та в лютому 2014 року в розмірі 120 грн.
Що робити позичальнику, який взяв у позику 28 172 грн., а повинен повернути, відповідно до розрахунків позикодавця, непідйомну суму- 1 693 425 грн.?
Як кажуть в народі: «Не тяжко в довги впасти, але тяжко з них вилізти».
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Що стосується річних у розмірі 120%, виходячи з розрахунку позичальника, згідно якому остаточна сума боргу склала 1 693 452 грн., треба зазначити, що позичальник не уклав з позикодавцем додаткову угоду про підвищення процентів, тому за період з жовтня 2012 року по день постановлення рішення судом, підлягають стягненню з позичальника на користь позикодавця річні за користування позикою відповідно до облікової ставки Національного банку України, з урахуванням сплачених громадянином П. 620 грн., відповідно, сума боргу буде значно меншею, ніж визначена позикодавцем (таблицю облікових ставок завжди можно знайти на офіційному сайті Національного банку України за посиланням https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=53647).
Отже, в якості поради особам, які опинились в скрутному матеріальному становищі та зазнали непомірний тягар боргу через підвищення позикодавцями в односторонньому порядку відсотків, — рекомендую: якщо справа знаходиться на розгляді у суді, грамотно побудувати лінію захисту, склавши заперечення на позов позикодавця, надавши свої розрахунки заборгованості, виходячи із облікової ставки Національного банку України. Грамотно складене заперечення на позовну заяву, може бути покладено суддями в основу судового рішення, а це – запорука успіху!
Як вбачається з матеріалів судової практики, суди, розглядаючи поняття цивільних прав та обов’язків за частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням вимог національного закону – ст. 627 ЦК України щодо свободи укладення договору, вказують, що отримання процентів у такий спосіб, як 120% річних, що буде вища суми основного боргу в десятки разів, не повинно порушувати суті права на отримання коштів за користування позикою.
Принцип договірної свободи в національному законодавстві не може бути безмежним і ототожнюватися з вседозволеністю.
Намір скористатись потребою другої сторони не охоплюється принципом договірної свободи та порушує саму суть права на отримання коштів за користування позикою.
