Під час дії воєнного стану українські військовослужбовці можуть бути
звільнені від несення служби двома способами: після демобілізації або у
виключних випадках, передбачених законом.
Демобілізація — це переведення збройних сил і народного
господарства країни з воєнного стану на мирний після завершення війни або
внаслідок мирного розв’язання конфлікту, який зумовив необхідність
мобілізації. Демобілізація проводиться виключно після скасування або
завершення воєнного стану шляхом розформування військових частин,
з’єднань і об’єднань, штабів, установ, допоміжних підрозділів, звільнення
у запас надлишкового особового складу.
Отже, демобілізація можлива тільки після закінчення війни.
Водночас, існує низка підстав, на основі яких мобілізовані
військовослужбовці мають право на звільнення до оголошення демобілізації.
Вони передбачені п. 2 ч. 4 ст. 26 Закон України «Про військовий обов’язок та
військову службу»:
а) за віком — у разі досягнення граничного віку перебування на
військовій службі;
б) за станом здоров’я — на підставі висновку (постанови) військово-
лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з
військового обліку;
в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду,
яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або
позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо
військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
1. У зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
2. У зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні
ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні
захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий
церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет
I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV
ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації
органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом,
виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я
в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;
3. У зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду
за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми
чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним
висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-
консультативної комісії складу охорони здоров’я;
4. У зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) з-поміж осіб з
інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка)
серед осіб з інвалідністю I чи II групи;
5. У зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з
інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
6. У зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду
за особою з інвалідністю I групи;
7. У зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду
за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-
соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу
охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб,
які можуть здійснювати такий догляд;
8. Один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і
мають дитину (дітей) віком до 18 років;
9. Військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18
років;
10. Перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком
до 18 років.
Окремо, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову
службу» передбачає підстави для звільнення для військовослужбовців-жінок:
1) у зв’язку з вагітністю;
2) жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною
до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина
потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною
в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею
шестирічного віку.
Якщо немає жодної з вищезазначених підстав, звільнитись можна лише
після оголошення демобілізації.
Для звільнення з військової служби у воєнний час
військовослужбовець подає командиру військової частини рапорт та
документи, які підтверджують підстави для звільнення.
У рапортах на звільнення з військової служби зазначаються:
1) підстави звільнення з військової служби;
2) думка військовослужбовця щодо бажання/небажання проходити
службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною
військово-обліковою спеціальністю;
3) погодження на виключення зі списків особового складу військової
частини до моменту проведення усіх необхідних розрахунків
(необов’язково, за бажанням);
4) районний (міський) територіальний центр комплектування та
соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова
справа військовослужбовця.
Командир військової частини приймає рішення відповідно до
вимог абз. 3 п. 242, п. 233 Положення про проходження громадянами
України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153 «Про
проходження громадянами України військової служби у збройних силах
України» та інших нормативних актів.
Звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші
поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів або
належно нотаріально засвідченими копіями, що підтверджують таку підставу
звільнення.
Громадяни, звільнені з військової служби, зобов’язані потягом п’яти
днів прибути до районних (міських) військових комісаріатів (ТЦК та СП) за
місцем проживання для взяття на військовий облік.
Крістіна Дрогозюк,
к.ю.н., експерт Громадського центру правосуддя
Нагадуємо, що Громадський центр правосуддя продовжує свою роботу, у тому числі й у дистанційному режимі: отримати правову допомогу, консультацію нотаріуса чи медіатора, можна звернувшись до Громадського центру правосуддя через офіційну сторінку Центру Facebook або заповнивши форму звернення на сайті www.gcp.org.ua.
Діяльність центру є можливою за фінансової підтримки Ради Європи в межах грантового проекту щодо проведення кампанії з надання безкоштовних юридичних консультацій та підтримки, з підвищення обізнаності ВПО та осіб, які постраждали від військової агресії Росії та/або внутрішньопереміщених до Одеси та Одеської області осіб щодо доступу до правосуддя, порушення прав людини та їх відшкодування за допомогою національних або міжнародних правових механізмів.
Центр працює щовівтока та щосереди з 10:00 до 14:00 за адресою: м. Одеса, вул. Варненська 3-Б (приміщення Київського районного суду м. Одеси).
Якщо у вас є інші правові питання — попередній запис, запис до спеціалістів центру (нотаріус, психолог, медіатор) або конкретного експерта може бути здійснений за телефоном (тільки по вівторках та середах) — (093) 546-56-78.
