Громадський центр правосуддя: встановлення факту смерті особи під час воєнного стану

Указом Президента України з 24 лютого 2022 року , відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану!

Для кращого функціонування та взаємодії спеціалізованих структур щодо встановлення факту смерті людини під час воєнного стану Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров’я України та Офісом Генерального прокурора 09 березня 2022 року прийнято наказ № 177/450/46, яким затверджено Порядок взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України, закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини під час воєнного стану на території України (далі — Порядок).

Важливо! Під час отримання інформації щодо смерті людини, огляд трупа працівниками закладів охорони здоров’я проводиться лише за умови відсутності загроз життю та здоров’ю таких працівників.

Заклади охорони здоров’я, у разі надходження повідомлення про смерть людини, негайно повідомляють органи та підрозділи Національної поліції України за телефоном екстреного виклику (102) про кожен випадок установлення ними факту смерті людини незалежно від місця її настання.

Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції України здійснюють реєстрацію в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, форма якого наведена у додатку 4 до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (пункт 4 розділу II), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 223/33194, повідомлень про факт смерті людини, у тому числі повідомлень, що надійшли від закладів охорони здоров’я.

Докази які можуть засвідчити факт смерті особи:

• покази свідків;
• письмові докази:
• акт про настання смерті;
• копія лікарського свідоцтва по смерть;
• повідомлення з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;
• наказ командира військової частини про виключеня особи із особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку із загибеллю;
• скріншоти особистого листування, дані отримані з відкритих джерел чи соціальних мереж.

У разі смерті особи за місцем свого проживання родичам, близьким або іншим особам необхідно:

• повідомити сімейного лікаря, з яким померлою особою при житті було укладено декларацію, про настання смерті такої особи;
• при неможливості огляду тіла померлої особи сімейним лікарем, необхідно звернутись до служби екстреної медичної допомоги за телефоном 103 з повідомленням про смерть особи та очікувати прибуття бригади екстреної медичної допомоги.

У разі смерті особи за межами свого місця проживання, особам, які виявили померлого необхідно:

• звернутись до служби екстреної медичної допомоги за телефоном 103 з повідомленням про смерть особи та очікувати прибуття бригади екстреної медичної допомоги;
• звернутися до органів Національної поліції України за телефоном 102 з повідомленням про смерть особи та очікувати прибуття екіпажу.

Важливо! Під час воєнного стану телефони екстрених служб можуть працювати з похибками. Для цього органи місцевого самоврядування інформують громадян, за якими телефонами можна звертатися до цих служб.

Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції України за результатами огляду трупа, після з’ясування обставин смерті та за відсутності ознак насильницької смерті чи підозри на таку повідомляють територіальний заклад охорони здоров’я про необхідність оформлення лікарського свідоцтва про смерть.

Працiвникам закладiв охорони здоров’я дозволяється видавати лiкарськi свiдоцтва про смерть та проводити видачу/захоронення тiл без направлення на судово-медичну експертизу за умови огляду трупа працiвником закладу охорони здоров’я на мiсцi перебування трупа зi встановленням факту вiдсутностi ознак насильницькоi cмepтi або на пiдставi наявної медичної документацiї iз закладiв охорони здоров’я (без уточнення) (пункт 3 Порядку).

Невидача лікарського свідоцтва про смерть відповідно до пункту 3 Порядку може бути зумовлена лише прямою письмовою вказівкою з боку органів військової адміністрації, Служби безпеки України та інших уповноважених органів.

Зверніть увагу! Заклади охорони здоров’я видають лікарські свідоцтва про смерть за територіальним принципом.

Насильницька смерть — смерть від механічних ушкоджень (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо

Підозра на насильницьку смерть — сукупність обставин, які дають підстави вважати, що смерть людини могла настати внаслідок механічних ушкоджень (дія тупих предметів, у тому числі транспортна травма, падіння з висоти, дія гострих предметів, вогнепальної зброї), асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, променевої енергії, низького та високого атмосферного тиску, отруєнь тощо, зокрема раптова смерть, за нез’ясованих обставин, за наявності тілесних ушкоджень тощо.

У випадку встановлення ознак насильницької смерті, до приїзду працівників поліції на місце події працівникам закладів охорони здоров’я забороняється порушувати обстановку за місцезнаходженням трупа, переміщати його, та необхідно рекомендувати не виконувати такі дії присутнім на місці події особам, у тому числі родичам померлих.

Уповноважені працівники органів та підрозділів Національної поліції України виїжджають для огляду при надходженні повідомлення про факт смерті людини із ознаками насильницької смерті або підозри на таку, у тому числі за місцем її проживання та невідкладно повідомляють прокурора про факт насильницької смерті людини.

Відомості, які містяться в повідомленнях про факти насильницької смерті людини, підозри на таку, підлягають унесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

У разі надходження повідомлення про факт насильницької смерті людини, підозри на смерть людини або встановлення такого факту під час огляду трупа (частини трупа) людини, що померла раптово, на місце події виїжджає судово-медичний експерта або лікар, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта.

У разі неможливості огляду трупа на місці його виявлення (обстріли, проведення бойових дій тощо) огляд трупа здійснюється слідчим в бюро судово-медичної експертизи або іншому спеціально визначеному та облаштованому безпечному місці, із залученням судово-медичного експерта або лікаря з можливим подальшим направленням трупа для проведення судово-медичної експертизи (розтину) трупа.

Працівники бюро судово-медичної експертизи:

1. на підставі постанови, направлення, відношення або іншого документа, складеного уповноваженою особою військова адміністрації, Національної поліції України, Служби безпеки України, прокуратури або інших уповноважених органів, проводиться судово-медичне дослідження (зовнішній огляд) або судово-медична експертиза (розтин) трупа;
2. до проведення судово-медичного дослідження або експертизи (надалі — судово-медична експертиза) особисто судово-медичним експертом, який проводить експертизу, дублюється інформаційне сповіщення щодо наявності трупа за телефонним номером, визначеним територіальним органом поліції. Відсутність у поліції попередньої інформації щодо наявності трупа в судово-медичній установі не є підставою для припинення судово-медичної експертизи й видачі лікарського свідоцтва про смерть;
3. за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем судово-медичним експертом на підставі зовнішнього огляду. Умовою для використання подібного алгоритму є обов’язкове фотографування трупа із достатнім цифровим документуванням, обов’язковий відбір матеріалу для судово-імунологічного та можливого молекулярно-генетичного дослідження (за необхідності), а також за можливості збереження елементів, що стали причиною травмування;
4. при проведенні експертизи неідентифікованих трупів осіб, що загинули внаслідок бойових дій (цивільних та військових), підхід має бути таким самим за зовнішнім оглядом. Додатково в обов’язковому порядку експертом мають бути здійснені заходи для подальшої ідентифікації (фіксація та обов’язкове фотографування особливих прикмет, зубної формули тощо, вилучення та зберігання об’єктів для молекулярно-генетичної експертизи). Впізнання трупа зі складанням відповідного протоколу може бути проведене з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України.
5. за результатами зовнішнього огляду складають дослідну частину висновків експерта.
6. проводять судово-медичну експертизу (розтин трупа у виключних випадках з усіма необхідними лабораторними дослідженнями у виключних випадках) та складають висновок експерта;
7. надають протягом трьох діб після початку проведення експертизи особі, яка винесла постанову для проведення експертизи, інформацію про причину смерті;
8. надають висновок експерта особі, яка направила труп для проведення експертизи, протягом трьох діб після його складання;
9. видають лікарські свідоцтва про смерть близьким родичам або уповноваженій особі за наявності документальних підтверджень відповідних повноважень;
10. видають лікарське свідоцтво про смерть безпосередньо перед видачею трупа для запобігання перевищення термінів знаходження трупа у морзі;
11. здійснюють видачу трупа особі, що має лікарське свідоцтво про смерть без будь-яких додаткових дозволів.

У випадках визначення ознак насильницької смерті у закладі охорони здоров’я (пункт 7 Порядку):

1. за умов перебування хворого або пораненого перед смертю на лікуванні, лікарське свідоцтво про смерть видається без розтину на підставі огляду трупа та наявної медичної документації;
2. при настанні смерті в приймальному відділенні закладу охорони здоров’я за умов явних ознак вогнепальної, вибухової, опікової, хімічної, радіаційної або іншої травми, як результату бойових дій, незалежно від того, чи є постраждалий військовим або цивільним, лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем закладу охорони здоров’я на підставі зовнішнього огляду;
3. невидача лікарського свідоцтва про смерть відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 7 Порядкуможе бути зумовлена лише прямою письмовою вказівкою з боку органів військової адміністрації, Національної поліції України, Служби безпеки України або інших уповноважених органів.

У разі смерті людини поза межами закладів охорони здоров’я лікарське свідоцтво про смерть видається закладом охорони здоров’я за територіальним принципом з наданням інформації про видачу такого свідоцтва до органу та підрозділу Національної поліції України, на території обслуговування якого знаходиться заклад охорони здоров’я.

Також, для проведення судово-медичної експертизи (розтину) або судово-медичного дослідження (зовнішнього огляду) направляються трупи (частини трупів) людей:

1. з ознаками насильницької смерті або достатньо обґрунтованої підозри на таку смерть;
2. особу яких не встановлено.

При направленні трупа (частини трупа) людини, особу якої не встановлено, для проведення судово-медичного дослідження (зовнішнього огляду) або судово-медичної експертизи (розтину) трупа проводиться дактилоскопіювання.

У разі неможливості виконання окремих функцій органів державної влади на окремих адміністративно-територіальних одиницях у зв’язку з триваючими бойовими діями:

1) у випадку відсутності можливості (відсутність можливості взаємного інформування протягом 3-ох годин та більше), дозволити захоронення тіл за умови:

а) обов’язкового огляду трупа на місці його виявлення з оформленням відповідного протоколу (опису трупа із зазначенням трупних явищ та характеру і локалізацій тілесних ушкоджень);

б) проведення фотофіксації ушкоджень у випадку наявності (у випадку наявності ознак насильницької смерті) як обов’язкового доповнення до опису ушкоджень;

2) випадку невпізнаного (неідентифікованого) трупа та відсутності можливості проведення судово-медичної експертизи, виконати вимоги, зазначені у підпункті 1 пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров’я від 01.03.2022 № 390 «Деякі питання встановлення факту смерті», а також описати антропометричні дані трупа, описати словесний портрет, зробити портретну фотографію та зазначити особливі прикмети (зубну формулу, наявність татуювань тощо);

3) копії заповнених документів разом з заповненою довідкою про причину смерті зберігати у закладі охорони здоров’я до окремого розпорядження.

Керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської військово-цивільних адміністрацій:

1. самостійно приймати оперативні рішення щодо визначення міст, районів та територій області та районів м. Києва, на яких запроваджується порядок;
2. забезпечити інформування органів та підрозділів Національної поліції України та органів прокуратури України (інформування має відбуватись до найближчого діючого підрозділу територіально, або до обласного рівня) про кількість встановлених фактів смерті людини, шляхом надсилання їм копій протоколів огляду трупів разом з фотознімками (на паперових носіях або з використанням електронної пошти), не пізніше 10 діб, з моменту встановлення факту смерті;
3. не допускати фіксацію, заповнення та видачу лікарського та фельдшерського свідоцтва про смерть на базі інформації, яка була отримана шляхом телефонного зв’язку, без огляду трупа на місці його виявлення з оформленням відповідного протоколу огляду трупа.