Шлюбний договір не може передбачати передання в особисту власність усього майна, набутого за час шлюбу, лише одному із подружжя.
У відповідності до статей 9, 103 Сімейного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог:
- зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства;
- волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 97 Сімейного кодексу України у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв`язку з реєстрацією шлюбу. Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.
У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з частинами 4, 5 статті 93 Сімейного кодексу України шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
Шлюбний договір є видом цивільного договору, тому на відносини з приводу його укладення також розповсюджуються положення статті 13 Цивільного кодексу України щодо добросовісності поведінки учасників відносин, заборони зловживання правом, вимоги дотримання моральних засад суспільства тощо.
Повне та беззастережне скасування у певних відносинах презумпції спільності майна, набутого подружжям під час шлюбу, є можливим виключно за умови, якщо це не призводитиме до виникнення ситуації, коли одному із подружжя передбачається передання в особисту власність фактично усього майна, набутого ними спільно за час шлюбу.
Так, шлюбний договір може містити особливі умови про розподіл спільного майна певним чином, відмінним від визначеного законодавством, однак не може запроваджувати дискримінаційну умову про безумовну передачу усього майна одному із подружжя.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 320/3970/18.
