Спроби врегулювати на законодавчому рівні приватну детективну діяльність виникають вже декілька років. Цікаво, що в 2017 році одна з таких спроб ледь не вдалася – Рада у другому читанні ухвалилапроект Закону України № 3726 «Про приватну детективну (розшукову) діяльність». Але в подальшому накладене вето Президента України на заначений законопроект так і не було подолано парламентом.
Наразі у Верховній Раді України зареєстрований новий проект Закону України «Про детективні послуги» за № 1228-1 від 20.09.2019 р., що є черговою спробою врегулювати сферу приватної детективної діяльності.
Законопроект регламентує сферу приватної детективної діяльності: види детективних послуг, суб’єктів їх надання, права та обов’язки суб’єктів приватної детективної діяльності тощо.
Тож розберемося, які основні нововведення чекають на українців, у разі його прийняття.
За законопроектом детективні послуги – це діяльність, яка полягає в пошуку, отриманні, обробці та передачі інформації про осіб, об’єкти і події, що здійснюється на підставі договору, укладеного між замовником та детективом, крім у спосіб, формах та щодо об’єктів, віднесених до виключної компетенції уповноважених державних органів та установ відповідно до окремих положень. При цьому, надання детективних послуг передбачає як передумову обов’язкову наявність відповідної ліцензії (ст. 5), яку приватний детектив повинен представити на вимогу особи (її законного або уповноваженого представника), безпосередньо щодо якої здійснюються провадження детективної діяльності (ст. 10).
Слід зазначити, що за законопроектом, детективні послуги можуть надаватися й підприємцями-приватними детективами (нерезидентами) з держав-членів Європейського Союзу, держав-членів Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) – учасниць Угоди про Європейський економічний простір, і підприємці з країн, які уклали угоди є Європейським співтовариством і його державами – членами, що регулюють свободу надання послуг (ст. 6), але за умови попереднього подання до Міністерства внутрішніх справ України повідомлення про намір провадження тимчасового надання детективних послуг разом з документом (документами) на право їх надання, які попередньо мають бути верифіковані в Україні в установленому порядку.
Звертаємо увагу на те, що суб’єкти приватної детективної діяльності не мають права здійснювати оперативно-розшукові заходи, віднесені законом до виключної компетенції оперативних підрозділів (ч. 3 ст. 4).
В цілому сама ідея законодавчого врегулювання приватної детективної діяльності беззаперечно є позитивною, зважаючи й на те, що така діяльність фактично здійснюється, але під іншими назвами (послуги, тощо).
Насамперед, слід зазначити, що законопроект № 1228-1 від 20.09.2019 р. подекуди послуговується різною термінологією, що не сприяє єдності термінозастосування, а відтак й правового регулювання, що є вадами вказаного законопроекту. Так, в законопроекті № 1228-1 водночас застосовуються для позначення, як вбачається, одного й того ж поняття, такі терміни як «підприємницька діяльність» і «господарська діяльність».
Серед наведених суб’єктів приватної детективної діяльності визнаються (1) приватний детектив та (2) приватне детективне підприємство. Вважаємо, що така форма (організаційно-правова форма), хоча як така вона не зазначається в законопроекті, здійснення приватної детективної діяльності як «підприємство» не є характерним для законодавства ЄС. Термін «підприємство» набув поширення у законодавстві СРСР, але також застосовується й у чинному законодавстві України, розглядається як суб’єкт та об’єкт права (єдиний майновий комплекс, цілісний майновий комплекс). При цьому, негативне відношення до терміну «підприємство» неодноразово висловлювалося в літературі, зокрема, вітчизняними цивілістами.
В законопроекті № 1228-1 зазначається, що «приватна детективна діяльність є виключним видом господарської діяльності для суб’єктів приватної детективної діяльності» (ч. 4 ст. 4), «надання детективних послуг, зазначених у статті 2 цього Закону, як виключний вид підприємницької діяльності юридичної особи приватного права вимагає володіння суб’єктом господарювання ліцензією на надання детективних послуг» (ч. 1 ст. 5). Вважаємо, що не досить вдалим є застосування словосполучення «виключний вид господарської діяльності», «виключний вид підприємницької діяльності» адже ж не йдеться ж про виключність як особливість приватної детективної діяльності у порівнянні з іншими видами підприємницької діяльності. Йдеться про те, що суб’єкти приватної детективної діяльності можуть лише займатися приватною детективною діяльністю.
В законопроекті № 1228-1 зазначається, що здійснення підприємницької діяльності в сфері детективних послуг підлягає внесенню до реєстру операцій суб’єктів приватної детективної діяльності (ч. 1 ст. 3), відомості про статус приватних детективів підлягають внесенню до Реєстру приватних детективів (ч. 5 ст. 4), тобто йдеться про два різні реєстри, причому не вбачається необхідність у їх запровадженні (принаймні двох різних реєстрів). При цьому, функціонуючий Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згадується в законопроекті лише побічно (п. 3 ч. 1 ст. 23).
В ч. 1 ст. 33 законопроекту зазначається, що суб’єкт детективної діяльності зобов’язаний негайно після укладення договору про надання одного з видів детективних послуг повідомити в письмовій формі про укладений договір орган кримінального судочинства (досудового розслідування, слідства у справі, або суд) на відповідній стадії кримінального судочинства у якому ведеться кримінальне провадження, розгляд справ про податкові правопорушення або податкові злочини або зміст цього договору вказує на те, що це може бути пов’язано з випадком, в якому ведеться провадження у справі. В законопроекті № 1228-1 та супроводжуючих його документах відсутня інформація про те, чому акцентується увага лише саме на податкових правопорушеннях та злочинах.
Залучення Міністерства внутрішніх справ України до ліцензування та інших питань діяльності з надання детективних послуг вбачається таким, що наражається на системний конфлікт інтересів, зокрема, через дещо споріднений характер діяльності суб’єктів детективної діяльності і оперативних працівників та слідчих поліції, а тому функції завдання, та повноваження, що покладаються законопроектом на МВС України доцільніше було би покласти на інший орган.
В законопроекті № 1228-1 залишилося не врегульованим питання можливості використання отриманої (зібраної) в результаті надання детективних послуг інформації у цивільному, господарському, адміністративному судочинствах, при розгляді справ про адміністративні правопорушення та в кримінальному провадженні як доказ (джерело доказу), та умов, за яких її (інформацію) можна застосовувати як доказ (джерело доказу).
Зважаючи на викладене вище, законопроект № 1228-1 на нашу думку підлягаю доопрацюванню.
Автор: Віктор Козадаєв, адвокат АО “СЛС ГРУП”
