Подружжя приймає рішення про розірвання шлюбу. Доволі легка ситуація складається у тому випадку, коли відсутнє спільне майно та діти. П’ять хвилин у РАЦСі і все, більше нічого не пов’язує. Складніше розірвати шлюб, коли пройдений великий життєвий шлях, нажите спільне майно, є діти. У такому випадку існує лише один спосіб вирішення особистих немайнових та майнових спорів – судовий.
Добре коли за майно сплачені усі кошти і воно не перебуває під заставою та іпотекою, а якщо виникає зворотна ситуація? Як бути із квартирою, яка знаходиться в іпотеці? Вона набута спільними зусиллями та вважається спільним майном, то як її поділити? Відповідь на ці запитання надає фахівець Дніпровського бюро правової допомоги № 2 Данило Смага, пише «Я і Закон».
Згода на іпотеку – письмово
Відповідно до положень основного закону, який регулює сімейні відносини – Сімейного кодексу України – дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Також, нормами Сімейного кодексу України регламентуються дії, що вчиняються одним із подружжя, а саме – якщо одним із подружжя укладаються договори, то вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Норми цих положень поширюються також на іпотечне майно, що придбане за кредитні кошти, в тому числі нерухомість, заставу земельної ділянки, об’єкти незавершеного будівництва, майнові права на нерухомість, що побудується в майбутньому тощо. Тобто, якщо один із подружжя укладає договори, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, а також нотаріально засвідчена.
Договір, укладений одним із подружжя у тому числі іпотечний договір, договір застави майнових прав в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Ділити – тільки через суд
Слід звернути увагу, що спільне майно може бути поділене як у судовому так і позасудовому порядку (укладання договорів у нотаріуса), однак нерухомість, яка придбана в кредит та перебуває в іпотеці – підлягає поділу між подружжям. При цьому зробити це буде можливо саме у судовому порядку, оскільки нотаріус в такій ситуації допомогти не зможе.
Також, варто зауважити, що при зверненні до суду з позовом про поділ іпотечного майна необхідно залучати третьою особою той банк, який є іпотекодержателем вашого майна. Оскільки при поділі квартири з’являються нові сторони зобов’язання, про яких банк повинен знати, а отже бути залученим третьою особою у судове провадження. Адже ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов’язків іпотекодержателя та, як наслідок, впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь банку рішення про стягнення з боржника кредитної заборгованості, а також на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно.
Коротше кажучи, при ухваленні рішення суду про поділ іпотечного майна з’являється новий співвласник-іпотекодавець, у якого також з’являються права і обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Цей факт підтверджується положеннями Закону України «Про іпотеку», де зазначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Отже, можна зробити висновок, що іпотечне майно можна поділити між подружжям під час шлюбу або після його розірвання.
Хто повертатиме кредит, узятий для придбання житла
А що робити з основним зобов’язанням – кредитом узятим для придбання житла? Хто за нього буде повертати кошти? З цього приводу виникають дуже прості думки на кшталт: «Ну тут все зрозуміло, квартира спільна, а отже і борг спільний». Не все так однозначно!
Тут варто згадати про норми Сімейного кодексу України, де вказано, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тому, ключовим моментом для визначення того, чи будуть грошові кошти, одержані за договором, укладеним одним із подружжя під час шлюбу, належати до об’єктів спільної сумісної власності подружжя та чи підлягатиме заборгованість за таким договором врахуванню під час поділу майна, слід визначити наступне:
а) чи укладено договір під час шлюбу;
б) чи укладено договір в інтересах сім’ї, а не у власних, не пов’язаних із сім’єю інтересах одного з подружжя;
в) чи використано одержане за договором в інтересах сім’ї не у власних, не пов’язаних із сім’єю інтересах одного з подружжя.
Ці обставини слід враховувати при обґрунтуванні своїх вимог у суді, оскільки суд не наділений обов’язком доводити вашу правоту за вас. Добре, коли у кредитному договорі є прив’язка до договору іпотеки та навпаки. Тоді простежується причинно-наслідковий зв’язок між коштами та іпотечним майном, а отже і борг за кредитом потрібно віддавати разом.
Про судову практику
Верховний Суд у постанові від 02.04.2020 у справі № 638/17330/16-ц (провадження № 61-43636св18) зазначає, що праву на спільну сумісну власність на квартиру кореспондується боргове зобов’язання – повернення грошової суми, що позичалася на придбання цього будинку.
У цій справі придбаний за кредитні кошти будинок у судовому порядку був поділений між подружжям із визначенням рівних часток у праві спільної сумісної власності. Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання боргу колишнього подружжя спільним зобов’язанням, стягнення в порядку зворотної вимоги (регресу) частини грошових коштів з іншого з подружжя.
Судом було встановлено, що, оскільки після поділу майна подружжя і визначення частки у спільній сумісній власності, позивачка виконала зобов’язання обох співвласників набутого за позичені кошти майна, повністю повернула кредитору борг, виконавши у такий спосіб і зобов’язання відповідача, тому вона має право на отримання відшкодування частини сплачених нею грошових коштів.
Однак є зворотна ситуація, яка відображена у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 372/1558/16-ц (провадження № 61-26356св18), де вказується, що наявна в матеріалах справи розписка не дає підстав для висновку, що договір позики укладено в інтересах сім’ї, а одержані в борг грошові кошти витрачені в інтересах сім’ї, оскільки доказів про надання дружиною згоди на укладення договору позики, як і доказів про те, що вона знала про існування такого договору та про придбання спірних будинку й земельної ділянки за одержані в борг за розпискою грошові кошти, не надано.
Тому можна передбачити інший, найбільш справедливий варіант правовідносин, у яких при укладанні договору кредиту під придбання житла в іпотеку поручителем буде виступати один з подружжя. Таким чином, у банку виникає право звернутись до суду із позовом про солідарне стягнення коштів із боржника та поручителя.