Військовослужбовці – це не лише захисники своєї держави, а й син або донька, які несуть моральну і сімейну відповідальність за своїх батьків. Законодавство передбачає можливість звільнення з військової служби за сімейними обставинами, наприклад, для постійного догляду за батьком.
Постанова від 27.02.2025 року у справі № 380/16966/24.
Позивач звернувся до командування військової частини із рапортом про звільнення його з військової служби в запас на підставі підпункту «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232- ХІІ з метою забезпечити батька постійним доглядом. Він підтвердив наявність родинних зв’язків з батьком; наявність у батька інвалідності І групи ( згідно висновку медико-соціальної експертної комісії, він потребує постійного догляду); відсутність інших членів сім’ї І чи ІІ ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за батьком.
Керівництво військової частини розглянуло рапорт позивача та зазначило, що правових підстав для звільнення його з військової служби за сімейними обставинами – наразі немає.
На думку позивача, військова частина вчинила протиправні дії, відмовивши у звільненні в запас, адже позивач має право на звільнення з військової частини через сімейні обставини, а саме за необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком.
Суд першої інстанції визнав протиправними дії військової частини щодо відмови у звільненні з військової служби позивача, адже було доведено, що до складу сім’ї входить тільки позивач, членів сім’ї І та ІІ ступеня спорідненості немає, брат позивача теж проходить військову службу у ЗСУ, що унеможливлює його участь в постійному догляді за батьком. Також, відсутні будь-які відомості про те, що брат позивача звертався до керівництва військової частини з рапортом, в якому просить звільнити його зі служби на тій же підставі, що і позивач. Суд зобов’язав військову частину – звільнити позивача з військової частини на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232 – ХІІ.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та зобов’язав військову частину звільнити позивача з військової служби.
Військова частина не погодилась з рішеннями судів попередніх інстанцій та звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій зазначила що суди не з’ясували обставин у справі, а саме не дослідили наявність чи відсутність інших членів сім’ї І чи ІІ ступеня споріднення; факт наявності батька з інвалідністю не ототожнюється зі здійсненням щодо нього постійного догляду, тому такий факт потребує окремого доведення; проходження військової служби двома синами не підтверджує відсутність члена сім’ї І ступеня споріднення.Військова частина просила скасувати рішення попередніх судів та прийняти нове рішення, яким відмовить позивачу в задоволенні позовних вимог.
Позиція Верховного Суду:
— Згідно до абзацу 13 п. 3 ч. 12 ст. 25 Закону № 2232 – ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини, на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім’ї І чи ІІ ступеня споріднення.
Виходячи з цього, для звільнення з військової служби за вищезазначеними обставинами, достатньо наявності однієї з таких умов: відсутність інших членів сім’ї І чи ІІ ступеня споріднення; інші члени сім’ї І чи ІІ ступеня споріднення самі потребують постійного догляду. Також, у випадку «юридичної наявності» інших членів сім’ї І чи ІІ ступеня споріднення, які не можуть здійснювати постійний догляд з об’єктивних причин ( перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 п. 3 ч.12 ст. 26 Закону № 2122 – ІХ.
Тож, враховуючи обставини справи, підтверджені докази, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за батьком, відсутність інших членів сім’ї І чи ІІ ступеня споріднення, які могли б забезпечити догляд, відсутності заяви іншого сина про звільнення з військової служби у зв’язку з необхідністю здійснення догляду за батьком та визначення самим батьком саме позивача для свого догляду, Верховний суд дійшов до висновку про недоведення військовою частиною правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у звільнення з військової служби.
Верховний Суд постановив: касаційну скаргу військової частини залишити без задоволення.