У справі № 902/347/20 прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Управління Держаудитслужби до відділу освіти та підприємців про визнання недійсними договорів закупівлі товарів (шкільних меблів) за бюджетні кошти та зобов’язання повернути майно у зв’язку з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».
Рішенням Господарського суду Вінницької області, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено.
КГС ВС скасував судові рішення попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про задоволення позову, погодившись із доводами прокурора, викладеними в касаційній скарзі, відповідно до яких за визначеної законодавством заборони придбання товарів без проведення відповідних процедур та укладення договорів Відділ освіти здійснив закупівлю меблів для навчальних кабінетів початкової школи (столів і стільців) із використанням різних кодів Єдиного закупівельного словника за двома договорами, без застосування переддоговірної процедури за наявності умов, визначених п. 4 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про публічні закупівлі». Зазначене є порушенням принципів здійснення закупівель за бюджетні кошти в частині забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.
У своїх висновках Верховний Суд виходив з такого.
Відповідно до приписів ч. 7 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
Згідно з вимогами ст. 3 названого Закону (у відповідній редакції) закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об’єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 35 цього Закону передбачено, що переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі, якщо замовником було двічі відмінено тендер через відсутність достатньої кількості учасників, при цьому предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики, а також вимоги до учасника не повинні відрізнятися від вимог, що були визначені замовником у тендерній документації.
Суди попередніх інстанцій у вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального права – приписи Закону України «Про публічні закупівлі» – та не врахували ними ж встановлених обставин про те, що Відділ освіти здійснив поділ предмета закупівлі, а саме комплекту шкільних меблів, на частини (предмет закупівлі за ДК 021:2015 код 391600001 – шкільні меблі поділено окремо на закупівлю стільців ДК 021:2015 код 391100006 та столів ДК 021:2015 код 39160000-1), у зв’язку із чим предмет закупівлі, його технічні та якісні характеристики відрізняються від вимог, що були визначені Відділом освіти в тендерній документації. Вказане суперечить приписам ст. 2 зазначеного Закону.
Наведене було самостійною та достатньою підставою для задоволення позову про визнання укладених договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.
Неправильне застосування судами норм матеріального права – приписів Закону України «Про публічні закупівлі» – призвело до безпідставної відмови в задоволенні позову.
Посилання на судове рішення в ЄДРСР – https://reyestr.court.gov.ua/Review/97099244.
