Суд винесе рішення Великої палати у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)» 25 червня 2024 року.
Справа стосується звинувачень України щодо систематичних порушень Російською Федерацією Європейської конвенції з прав людини в Криму, починаючи з лютого 2014 року. Вона також стосується звинувачень у систематичних переслідуваннях українців за їх політичну позицію та/або проукраїнську діяльність («українські політичні в’язні»), які мали місце переважно в Криму, а також в інших частинах України чи Російської Федерації.
7 травня 2018 року палата, розглядаючи заяву № 20958/14 відмовився від юрисдикції на користь Великої палати.У своїй ухвалі від 16 грудня 2020 року Суд оголосив заяву № 20958/14 частково прийнятною, встановивши, що Росія здійснювала екстериторіальну юрисдикцію над Кримом у період з 27 лютого 2014 року, дати, коли Росія мала «ефективний контроль», до 26 серпня 2015 року, дати подання їх другої заяви (розглядається як «розглядуваний період» у частині, що стосується заяви № 20958/14, за винятком скарги в цій заяві щодо нібито переміщення українських «засуджених» з Криму на територію Росії, про яку він вирішив повідомити Уряду Росії).
Крім того, враховуючи збіг цієї скарги із заявою № 38334/18, яка стосується «українських політичних в’язнів», на яких посилається український уряд, він вирішив приєднати останню заяву до першої та повідомити про це російський уряд.
У справі було проведено два слухання: 11 вересня 2019 року та 13 грудня 2023 року. У першому засіданні Суд розглянув питання про прийнятність заяви №. 20958/14, тоді як у другому розглядав суть скарг, які вже були визнані прийнятними, а також прийнятність і суть заяви про «політичних в’язнів» (№ 38334/18) і скарги про передачу «засуджених» (обидві заяви).