Європейський суд з прав людини вирішив застосувати тимчасові заходи у справах «Піннер проти Росії та України» та «Аслін проти Росії та України» (заяви № 31217/22 та 31233/22) щодо двох громадян Великобританії, які є членами Збройних сил України, які здалися російським військам під час останніх бойових дій і з тих пір були засуджені до смертної кари в так званій «Донецькій народній республіці» («ДНР»). Відповідно до правила 39 (тимчасові заходи) Регламенту Суду ЄСПЛ зазначив, зокрема, Уряду Російської Федерації, що вони повинні забезпечити, щоб смертна кара, винесена щодо заявників, не була виконана; забезпечити належні умови їх утримання; та надати їм необхідну медичну допомогу та ліки. Суд також вказав Уряду України забезпечити, наскільки це можливо, дотримання прав заявників, передбачених Конвенцією. Згідно з правилом 39 Регламенту Суду, Суд може вказати тимчасові заходи будь-якій державі-учасниці Європейської конвенції з прав людини. Рішення про заходи згідно з правилом 39 Регламенту Суду приймаються у зв’язку з провадженням у Суді без шкоди будь-яким подальшим рішенням щодо прийнятності чи суті справи. Суд задовольняє такі клопотання лише у виняткових випадках, коли в іншому випадку заявники зіткнуться з реальним ризиком непоправної шкоди.
Заявники, Шон Піннер і Ейден Аслін, є британськими підданими, які народилися в 1973 і 1994 роках відповідно. Вони одружені/проживають з громадянками України та вважають Україну своїм домом. У 2018 році вони приєдналися до Збройних сил України (ЗСУ), а згодом були направлені до складу 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ в Маріуполі Донецької області.
На тлі війни в Україні російська влада оголосила 13 квітня 2022 року, що 1026 українських військовослужбовців бригади заявників добровільно склали зброю та здалися російським військам у Маріуполі. Записи захоплених заявників згодом транслювали російські ЗМІ. Звинувачених у злочинах, передбачених «кримінальним кодексом ДНР», 9 червня 2022 року «судом ДНР» їх засуджено до смертної кари.
Інша особа, Брахім Саадуне, громадянин Марокко, також була засуджена до смертної кари тим же «судом» того ж дня.
16 червня 2022 року Суд вирішив застосувати тимчасові заходи у цій справі (Saadoune проти Росії та України, № 28944/22). 27 червня 2022 року представники заявників подали свої клопотання до Суду відповідно до правила 39 Регламенту щодо забезпечення їхніх прав за Конвенцією. Розглядаючи клопотання про застосування тимчасового заходу 29 червня 2022 року, Європейський суд вирішив вказати уряду Росії, як і у справі пана Саадуна, що вони повинні: (a) забезпечити невиконання смертної кари, винесеної щодо заявників. ; 2 (b) забезпечити дотримання Конвенційних прав Шона Піннера та Ейдена Асліна, зокрема щодо статей 2 (право на життя) і 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції, забезпечити відповідні умови їх утримання, та надати їм необхідну медичну допомогу та ліки».
Також, як і у справі Saadoune, Суд підкреслив, що питання юрисдикції території, де утримуються заявники, активно розглядається Великою палатою Суду у справі Україна та Нідерланди проти Росії (заяви № 8019/16, 43800/14 та 28525/20) і що російський Уряд залишався зобов’язаним відповідно до статті 34 жодним чином не перешкоджати ефективному здійсненню права на індивідуальне звернення. Він вимагав, щоб російський уряд надав інформацію протягом двох тижнів, щоб показати, які дії та заходи були вжиті їхньою владою для забезпечення дотримання Конвенційних прав Шона Піннера та Ейдена Асліна. У цьому контексті він нагадав Уряду, що тимчасовий захід, застосований 1 березня 2022 року у справі Україна проти Росії (X) (№ 11055/22), залишається чинним.
Суд також вирішив вказати українському уряду забезпечити, наскільки це можливо, дотримання Конвенційних прав Шона Піннера та Ейдена Асліна та запропонував їм надати будь-яку інформацію, яку вони вважають необхідною, у межах термін два тижні. Нарешті, Суд також вирішив негайно повідомити про тимчасові заходи, зазначені в цих двох заявах, а також про тимчасові заходи, зазначені 16 червня 2022 року у згаданій вище справі «Саадун проти Росії та України» (№ 28944/22).
