Выдача адвокатских свидетельств судьям и госслужащим: Верховный Суд поставит точку

0
3027

Центр исследования судебной практики опубликовал ключевые тезисы определения Кассационного гражданского суда Верховного Суда относительно дискуссионного вопроса: ограничены ли законодательством прокуроры или другие лица, находящихся на государственной службе, в праве участвовать в соответствующих процедурах отбора и получать свидетельство о праве на занятие адвокатской деятельностью?

Ключові тези:
✔1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовами до Ради адвокатів Київської області (далі-відповідач 1), Ради адвокатів України (далі-відповідач 2), в якому просили:
— скасувати рішення Ради адвокатів України від 13.06.2016 № 166 «Про затвердження роз`яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності» в частині роз`яснень «Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності»;
— визнати протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті присяги адвоката та щодо відмови у видачі позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю;
— зобов`язати Раду адвокатів Київської області прийняти присягу адвоката та видати свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що відповідач 1 погодився із складанням ним кваліфікаційного іспиту та отриманням відповідного свідоцтва, прийняв від нього оплату за проходження стажування, видав направлення на проходження стажування, затвердив відповідний план стажування та прийняв звіт про його проходження. Зазначає, що вчинивши вказані дії, відповідач 1 погодився із наявністю у нього права на отримання статусу адвоката та відсутністю законодавчих обмежень щодо отримання ним свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Вказує, що відповідач 1, відмовляючи йому у видачі свідоцтва, а також, відповідач 2, приймаючи оскаржуване рішення, невірно трактували положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та неправомірно ототожнили поняття «безпосереднє зайняття адвокатською діяльністю» та «право на зайняття адвокатською діяльністю».
3. Аналогічні обґрунтування позовних вимог зазначив ОСОБА_2 у адміністративному позові.
4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2017 позови задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Ради адвокатів України від 13.06.2016 № 166 «Про затвердження роз`яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності» в частині роз`яснень «Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності» (додаток 1). Визнано протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присяги адвоката та щодо відмови у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. Зобов`язано Раду адвокатів Київської області прийняти у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присягу адвоката та видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
5. При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення № 166 в частині роз`яснень «Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки безпідставно та всупереч нормам законодавства позбавляє осіб, які склали кваліфікаційний іспит та пройшли стажування у повному обсязі та без зауважень, скласти присягу та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою належного захисту прав та інтересів позивачів, мають бути задоволені їхні вимоги про зобов`язання Ради адвокатів Київської області прийняти у них присягу адвоката та видати останнім свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2017 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присяги адвоката та щодо відмови у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов`язання Ради адвокатів Київської області прийняти у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присяги адвоката та видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю — скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Адміністративні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо неприйняття рішення про видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. Зобов`язано Раду адвокатів Київської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з відповіддю Ради адвокатів Київської області, відповідне стажування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зараховано, а також, зважаючи на те, що складенню присяги адвоката України та отриманню свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передує прийняття радою адвокатів регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яке в цьому випадку прийнято не було, з метою належного захисту прав та інтересів позивачів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слід визнати протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо неприйняття рішення про видачу позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов`язати Раду адвокатів Київської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
41. На переконання колегії суддів спірні правовідносини містять виключну правову проблему враховуючи наступне.
✔42. Так, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що законодавством не обмежено прокурорів або інших осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю. Крім того, судами зазначено, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту.
✔43. Разом з тим, Рада адвокатів України в обґрунтування своїх вимог вказує на статтю 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
✔44. До того ж, зазначає, що у статті 18 Закону України «Про прокуратуру» законодавець спеціально передбачив низку обмежень для осіб, які мають намір обіймати посаду прокурора.
45. Вказує, що для прокурорів встановлено обмеження щодо сумісництва з іншою оплачуваною діяльністю, за винятком видів діяльності, перелік яких наведений у пункті 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції». Адвокатська діяльність не належить до зазначеного переліку дозволених за сумісництвом видів діяльності.
46. На переконання скаржника, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій створюють небезпечний прецедент для усього інституту української адвокатури, негативно впливають на гарантії професійної незалежності адвокатури, засади організації і діяльності адвокатури в Україні.
✔47. Варто зауважити, що виключна правова проблема у спірних правовідносинах полягає у невизначеності положень норми статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в пункті 1 частини першої якої зазначено, що несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».
48. При цьому, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність — незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
49. Зміст цих норм вказує на їх застосовність у випадку, коли особа, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю почала вчиняти дії, що визначені як адвокатська діяльність відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
✔50. Крім того, підставою для віднесення цієї справи до категорії справи, що містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є відсутність судової практики з питання щодо застосування положень частини першої статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яке може поставати не лише у правовідносинах з посадовими та службовими особами органів прокуратури, а і з іншими посадовими особами, які зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
51. Необхідно зазначити, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа №822/1309/17 за касаційною скаргою Ради адвокатів Хмельницької області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі за позовом ОСОБА_3 до Ради адвокатів Хмельницької області про скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії. Спірним питанням у справі є можливість отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю суддею, який продовжує здійснювати правосуддя.
52. Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2020 справу № 822/1309/17 за позовом ОСОБА_3 до Ради адвокатів Хмельницької області про скасування рішення в частині та зобов`язання вчинити певні дії — передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України.
53. Враховуючи таке законодавче врегулювання у спірних правовідносинах, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, вищевикладене зумовлює необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики з вказаних у цій ухвалі правових питань.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь