Заповіт – це не лише документ, а й спосіб подбати про майбутнє близьких. Його укладання – важливий крок, який гарантує виконання волі спадкоємця. Але бувають ситуації, в яких заповіт визнають недійсним або нікчемним.
Постанова від 12.02.2025 року у справі №369/1797/19.
Позивачка, після смерті сина, звернулась до приватного нотаріуса із заявою про відкриття спадщини на земельну ділянку та дізналась, що син все майно заповів своїй дружині. Посилаючись на те, що її син не міг підписувати цей заповіт та правочин не відповідає його дійсній внутрішній волі, вона звернулась до суду для того, щоб визнати заповіт недійсним.
Суд першої інстанції визнав заповіт недійсним, адже враховуючи висновки судово-почеркознавчої експертизи – син позивачки не підписував оспорюваний заповіт, а отже правочин не відповідає його волевиявленню.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, вважав його законним та не вбачав підстав для його скасування.
В березні дружина померлого звернулась до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення попередніх судів та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
В касаційній скарзі зазначено, що суди неповно дослідили обставини справи, не дослідили оригінал оспорюваного заповіту, визнали допустимим доказом висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, який позивачка надала суду та дійшли помилкових висновків.
Позиція Верховного Суду:
— Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
— Статтею 1447 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем;
— Колегія суддів не погодилась з висновком попередніх інстанцій про задоволення позову через те, що: правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не може бути визнаний недійсним.
— Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, встановлених законом;
— Статтею 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
— Відсутність або підроблення підпису сторони правочину, щодо якого передбачена обов’язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на те, що є дефект його форми і за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину;
— Підпис правочину, який вчинено у письмовій формі, — є обов’язковим та відсутність підпису свідчить про порушення вимог щодо його форми. Згідно зі статтею 1257 ЦК України – наслідком такого є нікчемність;
— Згідно з вищевикладеним, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання заповіту недійсним є помилковими, оскільки нікчемний заповіт не може бути визнаний недійсним.
Отже, Верховний Суд постановив: касаційну скаргу задовольнити.