Верховний Суд ухвалив рішення у справі № 187/210/20 від 01.03.2022.
Позивачка звернулась до суду з позовом до органу місцевого самоврядування про зобов’язання забезпечити житлом. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона, як дитина, позбавлена батьківського піклування, була включена до списку осіб, що потребують позачергового забезпечення житлом, і є першою у цій черзі. Однак після досягнення Позивачкою 18 років їй не надано відповідного житла.
Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні цього позову.
КЦС ВС, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що Відповідач не заперечував права Позивачки на забезпечення її житлом. Однак Відповідач зазначив, що у зв`язку з його реорганізацією відповідного списку осіб, які потребують позачергового забезпечення житлом, остаточно не сформовано.
ВС не погодився з вищевказаними запереченнями Відповідача і зробив наступний висновок.
У цій справі суди не врахували, що можливість реалізації особою після досягнення нею 18 років передбаченого ч.1 ст.33 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» права на забезпечення протягом місяця соціальним житлом до надання їм благоустроєного житлового приміщення для постійного проживання не може бути поставлена в залежність від належності рівня організації уповноваженими суб’єктами роботи щодо ведення квартирного обліку та соціального квартирного обліку за місцем походження або проживання таких осіб.