Позивач постраждав у ДТП, і рішенням суду на його користь та на користь пасажира легковика, яким він керував, було стягнуто майнову та моральну шкоду з підприємства, водій вантажівки якого визнаний винуватцем пригоди.
На день ухвалення рішення суду коштів на рахунку підприємства не було, а за деякий час до цього було продано належні йому дві вантажівки та причіп до них. Тож позивач просив суд визнати недійсними відповідні договори купівлі-продажу транспортних засобів, оскільки майно було реалізовано з метою ухилення від виконання судового рішення.
Районний суд, рішення якого залишено без змін апеляційним судом, відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент укладення оспорюваних договорів рішення про стягнення матеріальної і майнової шкоди з підприємства ще не існувало. Укладаючи договори, підприємство реалізувало свої законні права власника транспортних засобів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та ухвалив нове, яким задовольнив позовні вимоги, навівши такі правові висновки.
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили.
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відносяться: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни контрагентом боржника).
У справі, що переглядається:
– ¬очевидно, що сторони оспорюваних договорів «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорювані договори) використовувався для недопущення звернення стягнення на майно боржника;
– встановлені судами обставини дозволяють зробити висновок, що оспорювані договори є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору.
До обставин, які дають змогу кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні, належать:
– момент вчинення договорів (після відкриття провадження, відмови у забезпеченні позову і до першого судового засідання у справі про стягнення коштів);
– контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (ТОВ вчинило договори з особою, яка була його учасником на момент вчинення);
– ціна в оспорюваних договорах (сідловий тягач продано за 15 000 грн; інший сідловий тягач – за 100 грн; причіп фургон – за 100 грн);
– боржник, який відчужує ТЗ на користь свого учасника після пред’явлення до нього позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами, оскільки вчинив оспорювані договори, які порушують майнові інтереси кредитора і спрямовані на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/97103755.
