Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду, якою залишено без змін вирок щодо особи, засудженої за залишення в небезпеці дитини, що призвело до її смерті (ч. 3 ст. 135 КК України), та за жорстоке поводження з твариною (ч. 1 ст. 299 КК України).
Відповідно до вироку жінці призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням, визначено іспитовий строк терміном на 3 роки, а також покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
У касаційній скарзі прокурор, зокрема, вказав на те, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженої через м’якість, та просив скасувати ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів ККС ВС зазначила, що висновки апеляційного суду щодо залишення застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання особі та звільненні її від відбування покарання з випробуванням є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд належним чином не врахував ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, невідворотності наслідків, які настали від їх вчинення, обставин, що обтяжують покарання, – вчинення злочину щодо малолітньої особи, вчинення злочину з особливою жорстокістю, вчинення злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, а також усіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, даних про особу засудженої та того, що саме неналежне піклування про малолітню особу і призвело до її смерті.
Натомість апеляційний суд надав перевагу поведінці засудженої після вчинення нею кримінальних правопорушень, думкам її дочки і потерпілого, досудовій доповіді органу пробації. Однак такі обставини не ґрунтуються на вимогах статей 65, 75 КК України і не можуть бути визначальними при виборі заходу примусу та порядку його відбування.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, поведінка засудженої під час провадження в суді може свідчити про її намагання уникнути відповідальності, а не про її виправлення та перевиховання.
На думку колегії суддів ККС ВС, сукупність таких обставин вказує на те, що призначене особі покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є неправильним і не сприятиме виправленню засудженої та запобіганню вчинення нових злочинів.
Постанова ККС ВС у справі № 623/3374/18 (провадження № 51-5568км20) –https://reyestr.court.gov.ua/Review/96933478.
