Заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником. Як на підставу заміни посилався на заміну кредитора в зобов’язанні внаслідок відступлення від стягувача до заявника на підставі договору прав вимоги до боржника.
Суд першої інстанції задовольнив заяву та замінив сторону виконавчого провадження. Суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції скасував, відмовивши в задоволенні заяви про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником. Апеляційний суд мотивував свою постанову тим, що фактично вимоги заявника вже були предметом судового розгляду, за результатами якого суд відмовив у задоволенні заяви про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником. На думку суду, факт зміни назви юридичної особи – заявника не свідчить про правонаступництво в цивільних відносинах.
Заявник поскаржився до Верховного Суду. Касаційний цивільний суд у складі ВС передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ВП ВС дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Відтак Велика Палата ВС вирішила, що у випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження немає й підстав для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.
За результатами розгляду справи ВП ВС залишила касаційну скаргу заявника без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду – без змін.
Окрім того, Велика Палата ВС дійшла висновку про необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 5 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, у тій частині, яка не відповідає висновкам цієї постанови ВП ВС.
Постанова Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104076441.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.
