Верховний Суд виснував, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (далі – Порядок № 332), незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи, якщо вона перемістилася з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням КМУ від 6 березня 2022 року № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка”».
При цьому якщо внутрішньо переміщена особа станом на 1 березня 2022 року отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови КМУ від 1 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», допомога на проживання, передбачена Порядком № 332, призначається автоматично без подання додаткового звернення.
Верховний Суд зауважив, що випадок, коли допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов’язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилася до 24 лютого 2022 року, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови № 505, а не з датою включення певного регіону до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в межах Програми «єПідтримка».
У цій справі позивачка як внутрішньо переміщена особа оскаржила до суду рішення управління соціального захисту про відмову в призначенні допомоги на проживання.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що оскільки позивачка була облікована як внутрішньо переміщена особа до 24 лютого 2022 року в Дніпропетровській області та на той час не отримувала щомісячну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, то їй не може бути призначена допомога, передбачена Порядком № 332.
Водночас Верховний Суд зазначив, що позивачка зареєстрована відповідним органом соцзахисту як внутрішньо переміщена особа в липні 2016 року та отримувала адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Постанови № 505 до 2017 року.
Згідно з розпорядженням № 204-р Донецька область, з якої у 2016 році перемістилася позивачка, включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць, затвердженого цим розпорядженням. При цьому Дніпропетровська область, до якої позивачка перемістилася до 24 лютого 2022 року, також включена до такого переліку.
Отже, оскільки позивачка перемістилася з території, яка відповідає двом умовам, визначеним п. 2 Порядку № 332 (на цій території проводяться бойові дії та ця територія визначена в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р), вона належить до кола осіб, що мають право на допомогу на проживання відповідно до Порядку № 332.
Постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 160/12308/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111536754.