Товариство звернулося з позовом до міської ради щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що воно вчасно звернулося до орендодавця з повідомленням про намір продовжити договірні відносини та з проєктом договору оренди землі, однак відповіді не отримало.
Тож позивач продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору і сплачувати орендну плату.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, вирішуючи питання щодо застосування ст. 33 Закону України «Про оренду землі», з урахуванням сформованих висновків Верховного Суду із застосування цієї норми права й усталеної практики стосовно розгляду цієї категорії спорів про поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 вказаного Закону, підтримав висновки суду першої інстанції про задоволення позову.
Поновлення договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час його укладення.
Водночас якщо орендодавець відмовляється укласти додаткову угоду до договору оренди землі, обов’язковість якої визначена в ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», чи ухиляється від її укладення, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту в резолютивній частині судового рішення.
Якщо орендодавець, заперечуючи проти позову про визнання укладеним договору за ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», посилається на неналежне виконання орендарем своїх обов’язків, то саме на нього покладається доведення таких обставин, а вони підлягають установленню судами. За умови їх підтвердження це є підставою для відмови в задоволенні позову.
Наведене повністю відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати ВС від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19.
За результатами розгляду КГС ВС підтримав висновки суду першої інстанції про задоволення позову, яким було встановлено, що товариство (орендар) дотрималося процедури поновлення договору оренди на новий строк, завчасно повідомило орендодавця про намір продовжити орендні правовідносини з додаванням проєкту відповідної додаткової угоди, орендар продовжує належним чином користуватися орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, проте міська рада не ухвалила рішення про поновлення договору оренди або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору у строки, встановлені законом. При цьому місцевий господарський суд зауважив, що SMS-інформування не є належним повідомленням орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі в розумінні вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували звернення орендаря з проханням його інформування в такий спосіб на той чи інший мобільний номер телефону.
Постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 926/2720/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106553165.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua/login.