Серед усіх рішень слідчого судді, можливість ухвалення яких прямо не передбачена КПК України в межах відповідних регламентованих цим Кодексом процедур, потрібно виокремлювати дві групи рішень:
– ухвалені поза межами процедури, передбаченої КПК України (з питань, процедура вирішення яких слідчим суддею не передбачена цим Кодексом);
– ухвалені в межах передбаченої КПК України процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Під час вирішення питання щодо апеляційного оскарження рішень слідчого судді, ухвалених у межах передбаченої КПК України процедури із застосуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України та загальних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 цього Кодексу, треба виходити насамперед із сутнісного критерію, визначально закладеного законодавцем при визначенні кола ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню.
З огляду на те, що постановлення слідчим суддею ухвали щодо повернення клопотання слідчого про арешт майна у зв’язку з недотриманням при поданні такого клопотання вимог ч. 2 ст. 132 КПК України (якщо воно не підлягає розгляду в цьому суді) не призводить ні до встановлення обмежень конституційних прав особи, ні до неможливості оскарження вже встановлених правообмежень, ані до перешкоджання здійсненню ефективного досудового розслідування чи кримінального провадження загалом, така ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, розглянувши кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді районного суду щодо повернення клопотання слідчого про арешт майна та ухвалу апеляційного суду, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Із постановою ОП ККС ВС у справі № 646/3986/19 (провадження № 51-3335кмо20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97429838.